ПІСОК ЧАСІВ

Пісок  часів  і серпантин журби.

Старіша  піна відповзає в море.

Сітчасті  срібні плями без ганьби  
слів варять спомин, семисоте горе.

Сюди,  синьйоро,  вилили  ситро

синтетики, що тільки є на світі.

Як плинні  піни  символів в литво
змивають  білу сіль  і кров на ситі.

Все далі сила вітру силабічна
від поля серенади  повертає.
Від лісу силуетів  віра більша
пливе  і у вітрилах долі тане.

На берег повернеться ця луна,

я більше не шукаю бурі.
Розорані поля - святий чумак -
я більше не шукаю рідні мури.