* * *

Журавко, настели мені гніздо

на залізобетонних опорах

високовольтної лінії.

Я заспіваю тобі пісню,

що потече і горами, і долом

у міфічну вічність.

Настели мені гніздо високо,

я втечу у спокій.

В самоту одягнений - стану хором

і кидатиму пісні догори, під ноги,

на усі чотири боки...

Може, забуду, що кохав 

дівчину, схожу на осінь...

2004