Ось нарешті і ти помітив:

Не йде до нас осінь  – вповзає

Саламандрою в хижі сіті

Інтернетських лихих мозаїк.

Осінь чатиться листопадом,

Не словами – кружiнням цвіту

Із багряно-достиглим садом –

Відставним приходським піїтом,

Одяг палить, на шкіру схожий,

І горлає, як Стенька Разін,

Про князівен, що в душі вхожі,

І про іншу хмільну заразу.

Човен-листя гойдає снами,

І зникають князівни в тіні,

Тільки скринька живе листами