Клепсидра дня стікає в мушлю сонця,

в любистку місто викупає дощ,

по розпростертих долі спинах площ

ти йтимеш в ніч.  І тишу в кожнім кроці

нестимуть в завтра равлики підошв.

Вже тісно снам у кошику вербовім -

калачиком звернулись біля ніг,

в туман пірнувши, наче в перший сніг, -

як у дитинстві, теплокольорові, -

посходять житом у слідах твоїх.