депресовірус | Публікації | Litcentr
23 Грудня 2024, 07:03 | Реєстрація | Вхід

депресовірус

Дата: 26 Лютого 2010 | Категорія: «Любовна лірика» | Автор_ка: Александра Очман (Всі публікації)
| Перегляди: 969

Чорні заручники кволого неба
Талон паркувальний купують на кризі,
Дерева згинають замучені стебла
І я підхопила депресовірус.

Пофарбувала кімнату в жовтий,
Пляма за плямою, крок за кроком,
Колись розітнули нас леза жовтня,
Від жовчі слів захмелівші, змоклі

 А кровотечу спинили в січні,
Ти - вдруге в ріку, а я - на сцену,
Ти знову в чиюсь свідомість сієш
Псевдораціональні зерна

Я в черепи набиваю волю,
Кричу, що існує життя без сексу,
Ти забуваєш мої паролі...
Ми доживемо до наших пенсій

Тільки застуджені ендорфіни
В мізки не йдуть до кінцевих станцій
Так божевільно і так безвинно
Можна кохати лише в шістнадцять.

26.02.10

5 коментарів

avatar
Здається, гарний вірш. У всякому разі, мені сподобався. Взагалі зустрічаю на сайті багато хорошої інтимної лірики українською. Що, безумовно, радує. Приносьте ще, будь ласка!
avatar
Дякую. Стараємось.
А українською мовою взагалі інтимна лірика пишеться легше. От щось серйозне - складніше, треба багато крутити в голові рядки, переживати, коригувати.

А російською навпаки, в мене вся інтимна лірика жорстка виходить. Набагато краще громадянська.

avatar
Сумна мелодія для флейти.
А жовтий це справді колір депресії?
avatar
Думаю, це суто індивідуально, але психологи кажуть, що таки да. Тобто не депресії, а самогубців.

В Пітері у ХІХст багато самогубств відбулося. А це ж класицизм - "подивіться направо: жовта будівля з білими колонами. А от зліва цікаво: жовта будівля з білими колонами. І от зараз не пропустять: жовта..." - байки не байки, а іноді працює. ))

avatar
я думал что навсегда потерял этот стих. нашел)

Залишити коментар

avatar