*           *           *

Спокою душі моїй немає.

Накотився жовтень, вечір, втома.

В галасі летять пташині зграї.
Завтра сніг…

Чи справді?

Невідомо…

Я лишаюсь

У краю безлистім,

І в мені –

Птахів останніх клекіт,

Весно,

Передай щасливі вісті

На крилі

Найпершого лелеки.

День насупивсь.

Ніч від хмар загусла.

Стихли звуки.

Жебракує вітер…

Час тече

В своїм незміннім руслі,

Поміж чисел,
дат, і слів, і літер.

Господи!

Спасибі за контрасти

Й неповторність

Кожного повтору!

І за настрій,

Цей незвичний настрій

На межі

Мінору

І мажору.

            12.03.09.