Історія Яні і Томаса

---

Яні лишає пастку його кімнати,
забирає конспекти, виписані охайним почерком.
Томас добровільно сідає за грати
наодинці зі своєю самотністю.

Естетична залежність минула -
те, що буде, лягає на музику.
Яні виходить на вулицю, ловить автівку, хвилюється,
її спітнілі долоні пашіють ризиком.

(Це ще одна історія з міста німбів:
перелаштуйте свої телевізори,
забудьте колишні обійми,
вивчіть нарешті фізику).

Ех, Томас, хто тобі приготує каву?
Пояснить англійську, затарить холодильник,
придбає білет до Оттави,
заведе на шосту будильник,
відредагує русизми,
розкаже про метафізичні практики,
а потім поцілує у тім'я?
Яні байдужа. Вона мов та Арктика.
Холодна. Безплідна. Чиста.
У неї своя Галактика,
своє комфортне обійстя.

Ви розминулися в часі, а може й в бажаннях.
Тепер вже не має різниці віковий проміжок.
Банальність породжує некохання,
позбавлене емоційних домішок.

Місто перетворюється на гул із дорожніх рацій.
Місто - це те, що у вас накрилось.
Охолонь, Томасе, не треба реакцій -
Яні подумала і залишилась.

---