А я босоніж по уламкам асфальтових килимів
Я бігаю там, де застрягають танки
І чим би не гралась, скільки би я не випила
Маленьким дівчатком зустріну львівський світанок

Мені посміхається стИха Адам Міцкевич
А я - навпростець, хоч очі залиті кавою
Десь між деревами зомбі скуповують гєрич
Я пещу граніт, і почуваюся правою

Цілую бруківку. І навхрест між ліхтарями.
Твої барокові фасади - мій мікрокосмос
всім тілом стискаю на тОбі криваві плями
Ми будемо разом, нелюбий мені Леополіс!

14.07.09