Олександра Шевченко «Кнох»
Дата: 07 Жовтня 2015 | Категорія: «Поезія» | Автор_ка: Олександра Шевченко (Всі публікації)
Редактор_ка: Ніна Паламарчук | Зображення: imgarcade.com | Перегляди: 2167
Олександра Шевченко
Киянка, зоолог, 1986-го р. нар. Вірші читано вголос в рамках проектів та надворі, опубліковано на кількох сайтах («Сетевая словесность», Litcentr та ін.), в збірці разом з Г. Осадко, в періодичному літературному виданні «Воздух» (#4, 2014). Авторка вправно володіє молотком та шматком водопровідної труби.
-1-
одну -
послебелой как обморок, спелой как рама,
корковатой сорокой над альнус инкана,
другую, ткачиху -
ольхой седоватой,
среднюю -
мерным ничем между ними.
я не могу ее ненавидеть.
я и сама - меж дуг:
рук на бедрах,
рук на плечах
и существую ду-
шой, надорван-
ной сгоряча -
-2-
Померла Галатея кам`яніє; її чоловік - ні.
Я не віршник, - він каже, - тому я маю тебе.
Ще тому, що мистецтво душі не страчує,
А в Богині був настрій до дива,
В Долі - до жарту.
Кохана, тобі присвячено стільки пісень -
Орфей перероблює їх під свої побачення.
(Та ж тебе він не знав живою, то хай співає).
Міг би морем тебе дістатись, життя своє
я віддав би за корабель
(Жаль, помру на старті).
Я не віршник, я розпрощатись не маю сили.
...А за мною товпи дівчат ходять з брилами
мармуровими.
Кажуть, ти мене каменюкою спокусила,
Тож це є перевірений спосіб ставати моєю дружиною.
Навіть не знаю, навіщо богам мій культ.
Афродита, мабуть, знущається
над коровами.
-3-
барбекюшной гарью располосован,
ветер бьет по мальвам
и спаниелям.
на крыльцо конверта садясь пословно,
герцогинно-альбно -
она тускнеет.
на письмо уходит колода марок.
[я пишу ей редкой, дозревшей карой].
4
