вона в'яже зашморг із власних пальців
(втім її пальцями хіба що якусь соню пестити
голова не пролізе
допоможи)

ти йдеш повз неї
як радянські танки повз європу
ти відчуваєш у собі сили
стати для неї щонайменше рільке
щонайбільше пастернаком
(дати нормальну мотузку
допомогти)

ти дивишся на її обличчя
бліде як уся еміґрантська поезія
як літфондівські тарілки
воно виблискує у світлі ліхтаря
ти вже знаєш що треба зробити

всі машини поховалися за рогом
всі люди поховалися в люки
зелений шевченко заховався у вуса

ти в'яжеш зашморг із власних пальців
пальців великих чоловічих рук
у такий зашморг пролізе будь-яка голова

недопалок падає під лавку
вітер заковтує хрипи

і коли ти зірвав квіти
з її короткої
спідниці

на перехресті бульвару шевченка й терещенківської
світлофор
почервонів

2015