а пам'ятаєш як вона впала...
а пам'ятаєш як вона впала перед тобою навколішки
її товстошкірий ясене як цілувала нігті твої зашкарублі
тоді ще своїми вустами пам'ятаєш
благала вона розгорнути їй лоно містке твоє сховатись
її ж бо лякали усі ці паскудні звірі малі великі голосні
та яскраво безмовні яким би лише дістатись її долонь
лише вижерти усю м'якоть із них
що ти тоді сказав їй на це що відповів своїм баритоном
густим я ж бо не раз притуляв собі вухо твоїми грудьми
ясене що ти сказав пам'ятаєш
сказав їй шукати липи коли й сам добре знав що та вже
торік зогнила що вже стала місцем для схову лише бойових хробаків
та іншого ґвалтівного дріб'язку
сказав їй шукати липи жартівник
гадаю і зараз регочеш до здригу її порожніх кісток
і розповідаєш сусідам про власну дотепність виродку
і їм теж від того у пузі лоскоче
усім вам достоту левіафанам ґрунту чиїсь горлання то просто вітер
та й земля ваша має хвилі такі самі як божевільне море
сама прибуває сама геть тікає від ніг і буває воно так само
як усе найстрашніше у цьому живому лісі
без слів