Ближче до тісноти

ти вилизуєш камінчик у мене в щоці

і схожий він до мокрого хліба

що передають далі і далі

Чим ти була

ще на колінах цієї грози

Чи морем без кісток?

Я бачу

обидві нитки між «Ні»

й найперша з них та

що пружинить в бік невідкритого рота

Ближче до тім’я

де стає нам вогкіше

І друга з них та

що воліє триматися моря

бо ж

найбільше подібна із ним