Про герметичність /мистецтва/
Дата: 04 Серпня 2014 | Категорія: «Філософська лірика» | Автор_ка: Оля Мальченко (Всі публікації)
| Перегляди: 1057
Якщо система визначила поняття "герметичності" як закритості, не доступності до осягнення - це зовсім не є кінцевим рухом змісту слова, як й ідеї, що воно семантизує у сміливих ріках мистецтва.
Я б визначила герметичне письмо(мистецтво), як багатоплощинне, багатосмислове, безкінечне, - а отже, входячи у не-загальне герметичне - акт творчості тільки тоді приречений до розгортань через фізичне Тіла (матеріалізованої форми поштовху до Змін) у Вічність; бо множино буде являти собою безоденність, Таїну, Квіття Загадки та їхніх призми Дарувань. Сам пошук (у герметичному) відкриває усі двері одразу - і чи це не є підтвердженням повернення у всеповноту Сили Буття? Знати-шукати Сонце...
Герметичне пропонує безмежні розходження шляхів - ризома вже без коріння - саме небо! - вільні мандри відчуттів, сенсів, світів...бо ризома це тільки подія й до того ж виокремлена серединою - а тут: розпорошений всеіскруючий смисл - чисте позбавлення міркувань - вільне небо площин Сенсу! Антиризома у просторі стереострун 1000000-D. Це неможливо уявити! Тільки відчути!
Тому заперечу системне визначення, бо герметичність - є відкритість. І з'явиться нове слово на позначення цього незрівняно важливого мистецького феномену Вільного.
Система завжди буде заперечувати герметичне/відкрите/ мистецтво (можливо, поки не спотворить його замінниками, симулякрами – порожнім - з ефектом повного зачинення до духовного). Зараз герметизуючись/відкриваючись/, письмо виходить у нові не-підпорядкування владному дискурсу, руйнуючи його. Руйнація бруду й гниття – смисл величного творіння! Прериваючи внутрішній мовний потік не-а-вербального поневолюючого натяку, знищує владні ціннісні орієнтири, формуючи новий тип вільної особистості.
Що є Свободою тут - вміння відчувати найпотаємнішу Силу життя, знання про безпечність насолод та вищу реальність мрій. Це можна звести до тези: творіння власного гіперчутливого простору Буття. Ось що культивує відкритість герметичного.
Тому ця приречена формула: "Навіщо писати ( творити) те, чого /ніби/ не розуміють?" є не проблемою митця, а проблемою заангажованої свідомості й "того, хто шукає" для припинення категорій зіштампованих мислеформ. Поряд з цим постає питання страху, бо руйнуючи логіку усталеного світу, людина наближається до стану священного осяяння богових структур, яке може здаватись схожим до божевілля. Але це Мир і Віра - вони явились нам саме так...первісним жахом.
Політика шукає нових обеззброєнь через пригнічення мистецтва. Але як загине цивілізаційний штамп, у яке сміття перетвориться вдавана доступність масових реклам літератури та ін.
Віднаходячи пульсування нового герметичного, очищуємо відчуття й вири вже відчутого! Хай навіть не прийняття, заперечення - але воно є! Бо із заперечення починається звільнення.
За відкритість слів та смислів, то герметичним воюємо...
0
