герда нав’язлива наче поп-музика

лялька троянда ялинка січнева

рве свої хутра аж сиплються ґудзики

горда моя снігова королева

їй би очолити бій революцію

каріатид з кам’яними плечима

герда на місці замислено тупцяє

в нашім раю їй дверей не відчинять

в мене прозорі льодяники-пальчики

очі наповнені віскі із льодом

можу нічого для жінки не значити

бути лиш пристроєм для насолоди

в чашах опалових куряться ладани

паззли складає адепт інкрустацій

весни дзвінкими ідуть криголамами

трощать мої кришталеві палаци