… і сірка буде нам вже за дівчат

а дівчата – теплокосі лякливим ґрона

ласуничву подаро рут до ризику

здогаду про черев'янкі кохання

несила нам забутис' як непробачно

остигле – несило ним озвуку

віднеси до пороху полісу

зерна вдушуют' у свої м'ясолиті бáжи

дівчата оп'янілі засмаком латуній

сірчані боги вже на вашому плечей

розмастогỳстка рів у полем дів

і нам оце зміняти?

на лагідних плечів пилок липкий осуцвіту ядрі

і втомлені поснем…

вже завогка ота війнява смерт'