Кришталево-прозорий світанок жовтня. На смарагдово-зеленій шиї неба сяє пурпурове намисто зорі. Блищить золотою лускою синя тараня ріки. Праворуч – велетенські допотопні крани-плезіозаври: чигають на рибу. А з-поза них – несхитна механіка сухих доків: полум’яну твердь підпирає плечима Атлант… Ліворуч – чистого срібла мости. Бринять гітарними струнами. Валькірія вилітає з-за обрію – чайка. І ми удвох. Рибалка у плямистій фуфайці принишк над вудою. Густі алеї. Цілять небо золотими салютами крон. Ми удвох. Низький парапет. Під довгими тінями тополь безжурно дрімають кафешки. Блідий охоронець замріяно міряє поглядом смарагдову вічність. І ми з моїм щастям. Удвох.