Надріз
Дата: 14 Січня 2013 | Категорія: «Універсальна лірика» | Автор_ка: Антон Полунин (Всі публікації)
Редактор_ка: да | Зображення: текст номіновано | Перегляди: 996
Дорослішай, дорослішай, перебувай у розпачі, неси дари на розтин.
Надріз затягує луска, і, наче гирі, на гілках – солодкі баккуроти.
Неждано і нежадано будильник, наче жайворон, висвічує свідомість.
Дорослішай, дорослішай, тобі не буде прощено твій головний недолік –
Твоє невміння визнати, що вже навряд чи вислизнеш з супокою безпліддя.
Луска вкриває яблука, дари звисають ядрами з покрученого віття.
Дорослішай, дорослішай, в тобі росте корозія – коров’яча покора.
Імлою очі заслано, лиш кров гасає, загнана, по замкнутому колу.
Надріз затягується сам. Усе, що ти не написав - розвтілене й нетлінне.
Безодня всмоктує скарби недовідспіваних «якби», і сніг лягає на горби замерзлих літер.
0
