коли покидають нові знайомі
тиха зеленава річка повертає загублений човен
коротке прощання відбивається у тумані холодного ранку
випадковою проріззю темних вершин

у тобі мерехтить життя сотнями відчуттів
і незатишно від їх комбінацій
вперше за тиждень густого тепла
так лякає реальність

кватирка навпроти заграє із байдужим вітром
скрипить і гупає імітуючи голоси повної чаші
це було у минулому вітер гуляє тепер
неживими кімнатами гірко і порожньо

туга сердечна в’язка і німа
поволі стікає з обіднього столу у вітальні
густими краплями замащена підлога ступити нікуди
пальці липнуть до паркету і годі відмити

коли я стою на колінах
тиха зеленава річка підступає до спорожнілого дому
шелестить і хлюпає у поріг із піщаного каменю яким бавилася в юності
проникає всередину крізь щілини

омиває тугу з ніг моїх
наповнює кімнати свіжістю гір
наша розмова з нею триває вічність
не сполохнувши стрілки годинника ні на мить

загублений човен
гойдається у моїй спальні
виколисує новий день
у ритмі
серця

Мідна