Коли у твоєму місті лунають вибухи,
Таке відчуття, наче в горло встромляють ножиці.
Це місто вже Бог як флакон від парфумів винюхав,
Сидиш і не знаєш, чи шоу тепер продовжиться.

Скажи мені, мертвий Фредді, скажи-но, Меркьюрі,
Навіщо живемо, якщо ми свій дім дозволили
Зжирати перевертням в біло-блакитних светрах?
Дивись, смітники покотились як суші-ролли...

Дніпро, наче кола, і їм в ній бракує ментосу.
"Теракти" - як ігри живими людьми в солдатики.
А ми зачерствіли, і діти сповнені скепсису:
Не хочуть на цій землі ні сестру, ні братика.