Самотнє дозвілля… В чеканні завмерла душа.
Розлого й привільно, намріяні, мешкають сни…
Запрошена в гості, в далеке село поспіша…
Можлива любове, у зрілі літа дожени!

Вона обіцяла – й чекає на неї вдівець.
З самотності й міста можливості вирватись є…
Веде до вокзалу, мов батько дочку під вінець,
Асфальт урочистий у смокінгу від кутюр’є…

 
Веселка-світилка окреслила щастя рубіж:
Ще тільки за сорок, а це ж обнадійливий вік!
Валіза вмістила бажання зустрітись скоріш,
Цим прагненням вторить в далекім селі чоловік.

Іще не розтрачені щедрі запаси тепла,
Вже донька заміжня, а скоро одружиться й син…
Селянської вдачі оця городянка була,
І, стримано-ніжний, заждався її селянин.

Цю зустріч покрила липнева завіса дощу -
Лаштунки в театрі, що зіткані із таємниць…
Незаймано стигне вдівцева тарілка борщу,
Гуляють до ранку пампушки поміж зоряниць!..

29.08.2011.