Пріорка | Публікації | Litcentr
23 Листопада 2024, 02:33 | Реєстрація | Вхід

Пріорка

Дата: 17 Лютого 2012 | Категорія: «Міська лірика» | Перегляди: 663 | Коментарів: 5
Автор_ка: Тетяна Шептицька (Всі публікації)

Пріорка, мов бур’янами,
заросла спочатку „хрущівками”,
симовлом нової віри
в соціалістичний рай і соц. пекло.
Потім по залишках садів і городів,
прогупали чобітьми,
стали непорушними вартовими
модернові висотки.
У їхньому міцному конвої
загубилася, мов равлик,
Тарасова хатка.
І тільки мамина школа,
пофарбована у патріотичні кольори,
береже пам’ять про тих, хто був і буде


3 коментарі

avatar
Той равлик, наче останній козак-характерник на районє, де "стєни всє в балонє".
avatar
А знаєш, сумно було тими місцинами блукати і слухати мамині розповіді. А коли замість теплиць вимахав громіздкий комплекс зрозуміла, що Пріорки, як і мами, вже не стало.
avatar
Мегаполiс згриза кам'яною пащекою кожен клапоть соковитої зеленi, кожен натоптаний п'ятами сторічч метр, що його ще просякнуто давенними флюїдами Київської Русі. Бо немає міцнішого підгрунтя, аніж кості спочилих пращурів - це вони приречені до атлантової долі - нести на собі дев'яти-, п'ятнадцяти-, двадцятиповерхівки. Бо міцніші за крицю, твердіші од гранітів та базальту.

Залишити коментар

avatar