Вагай, сковзарику,
                ще ніц не скорик,
щє до коріння буде нам  скоринь!
              Ще писень* в бога
Майже не спілий,
                  на вбогу користь,
і речна  погань,
                   чобітком суворим,
                   ще не зазнала
                                  шляшу**  
                 доліличу повінь:
Ще є на залишку  
                    задух  
                                 сумлінця,
             нашоршить струм'я, як колись…
А, заки – вип'ємо
                      на сурмний сувій згоди;
Най, навіть, зрясна…
            Не сором, облиш.
Диви, як, поцупки, йде грець***  
                                               питома:
Завада не зніячить скон  
                  вагомий,

Аж, доки
          опришків неситую судому  
                                   не всмокче  
                                   в пасощі
Збагна спориша міць…

*писень – від писання, тай, від «писок», теж.

**шляшу – від шляху, тай, від того, теж, який трафить.

***грець – може не всі пам’ятають про те, що гречка тому так зветься,

що – від греків.

«грек(ць)» - то майже калька, з турецького «френк»,

тобто – «з ойкумени», для наших предків, то – з півдня, з Криму.

Ну, і, звісно, той «грець», що, «най би, взяв» )))