о. я помню этот текст. я даже помню, читал его своему другу во время утренних кухонных посиделок. мы ещё о чём-то спорили. уже не помню даже истории всей. да. да. очень хороший стих. строчка "нам предстоит забыть что предстоит" - в голове часто всплывает, по соседству с другими строчками других (а я хорошо в основном только строчки Львовского запоминаю).
Ярославе, якщо ви бажаете, щоби з вами говорили на тему вашого\не вашого творчого доробку адекватно, то не спрощуйте дискурс до рівня: кицю, я дартан'ян а ви всі графомани - бо закиди будуть того ж формату (і цілком справедливо). ваша позиція (гіпотетично, звісно гіпотетично) - занадто самовпевненного поета, який вільно орієнтується в сучасних поетичних контекстах, процессах, подіях, методах і т.п. в розумних межах - це нікому шкодить. але складається враження, що ви переглянули усю спадщину україномовної та російськомовної поезії та знайшли там собі беззаперечне місце, прикрутили на залізяці напис "майстер" і чекаєте на прижиттєву та безсмертну славу. на мою думку, в вас поки що є лише незначні споради поезії, як кажуть - потенціал, а загалом це такий собі прісний наповнювач, який забувається після перших хвилин після прочитання. підвищуйте читацький досвід, намагайтеся поводитись гречно і всьо бу добре. ну хотілося б так.
пишете, в данном случае через е. вам удивляюсь; вами удивляться - это не по-русски.
(в принципе бесполезный жест, но автор рассуждающий о ценности той или иной критики, должен по-меньшей мере оформлять мысли в слова грамотно).
а по сути: столь безапелляционное заявление по меньшей мере нужно подкреплять знанием текущего литпроцесса. а иначе как можно доверять вашим суждениям?
3
