20 Квітня 2024, 10:24 | Реєстрація | Вхід

Ія Ківа «Місто, переклад і переселенський досвід»

Дода_ла: vakhovska 14 Червня 2021 о 15:09 | Категорія: «Спецпроекти» | Перегляди: 5038
Матеріал підготува_ла: Неля Ваховська | Зображення: Діна Артеменко


Я — вимушена переселенка. З Донецька. Так сталося, що і в мене, і в інших переселенців доволі часто питають, чи вважаємо ми Київ своїм містом. І це щоразу змушує замислитися над тим, коли ж відбувається цей чарівний момент перетворення гарбуза на карету, а замурзаної заклопотаної дівчини — на Попелюшку. Або так: коли місто із чернетки перетворюється на робочу версію, а з неї — на остаточний варіант перекладу, в якому ти можеш пояснити кожен закуток, кожне темне підворіття, кожен ліхтар.

Коли ти раптом усвідомлюєш, що перед тобою тепер величезний текст Києва, який треба пізнавати й пояснювати, то розумієш, що твоє знайомство з цим містом десь на рівні мінімального словникового запасу: Хрещатик, Поділ, Лавра, Дніпро, Софія Київська… Але у речення, фрази й абзаци ці слова не складаються. Тож ти як переселенка опиняєшся в ситуації перекладача-початківця, коли весь час потрібно долати невпевненість і заглядати в словник. Однак цього замало, адже цей текст потрібно прожити, додати в нього частку себе, а його — у власний досвід, біографію, книгу життя, яке тепер має окремий, київський розділ.

І ось у цьому розділі з’являються місця емоцій і місця подій, тобто у тебе на стіні висить уже не абстрактна мапа Києва, а добряче покреслений і помальований перекладацький текст. А згодом виявляється, що ти знаєш деякі місця не гірше за корінних киян і навіть можеш водити ними екскурсії. Так, перекладаючи текст, в якийсь момент забуваєш, що його розуміння є процесуальним, а, поставивши останню крапку, з подивом усвідомлюєш, який довгий і цікавий шлях було пройдено.

При цьому цей переклад міста як тексту не завжди пов'язаний лише з прагматикою, коли тобі потрібно пояснити історію видатної пам’ятки архітектури або відшукати значення якоїсь ідіоми, зрозумілої лише місцевим. Часом тобі залежить на поясненні якогось красивого дерева або ракурсу, з якого ти бачиш захід сонця над пагорбом. Так і переклад конкретного твору має не лише вимір результативності, не лише те, з чим матимуть справу видавці й читачі, а й купу важливих дрібниць, що назавжди залишаться у приватному вимірі — між перекладачем і текстом.

Але в якомусь сенсі кожен перекладач — це вимушений переселенець, адже саме в перекладі, в необхідності освоювати текст як світ і простір він знаходить домівку, яка завжди залишатиметься тимчасовою. З одного боку, перекладач щодня, слово по слову, будує новий будинок, а з іншого — тільки-но він завершить це будівництво, йому доведеться збирати речі, пакувати валізку з перекладацькими інструментами й словниками і знову вирушати в дорогу, шукаючи черговий тимчасовий притулок.



Ія Ківа (1984 р.) — поетка, перекладачка, членкиня Українського ПЕН. Авторка поетичних збірок «Подальше от рая» (2018) і «Перша сторінка зими» (2018), пише російською та українською. Перекладає українську, польську і білоруську поезію та есеїстику російською та українською мовами. Лауреатка низки міжнародних і українських премій, фестивалів і конкурсів, зокрема міжнародного фестивалю поезії «Емігрантська ліра» (2016), міжнародного поетичного конкурсу «Гайвороння» (2019), премії ім. Юрія Каплана (2013), премії видавництва «Смолоскипа» (2018), перекладацької премії Metaphora (2020). Переможиця II поетичного турніру ім. Нестора Літописця (2019). Її книжка «Перша сторінка зими» отримала спецвідзнаку премії «ЛітАкцент» (2019).

Cities of translators digital | Публікації

Cities of translators digital — проект програми Німецького перекладацького фонду TOLEDO за підтримки Міністерства закордонних справ ФРН. Ініціативу присвячено важливим культурним і літературним метрополіям світу, розглянутим як місця перекладу та простори перекладацького життя. Кураторки київського проєкту: Клаудія Дате і Неля Ваховська.


0 коментарів

Залишити коментар

avatar