«Можна сказати, що одна з наших цілей – сприяти розвитку книжкового ринку, але ми аж ніяк не прагнемо стати цим ринком», – зауважує Ольга.

Ми щороку вводимо певні інновації у програму та інфраструктуру фестивалю, для нас є надзвичайно важливим пошук і networking. Наприклад, у 2016 р. українська літературна програма відбуватиметься у цілком оновленому форматі. У цьому сенсі для мене були дуже цінними поради від команди Франкфуртського ярмарку, який також щороку перебудовується і нині позиціонує себе вже не лише як книжковий бізнес-форум, але як виставку інноваційного контенту (освітнього, технологічного тощо), а також вагому подію у сфері культурної дипломатії. Нещодавно я провела тиждень у Будинку Книги, великому книжковому холдингу у Франкфурті, де детально вивчала організаційні підходи різних об’єднань. Цього року на «Книжковому Арсеналі» ми прийматимемо колективний стенд німецьких видавців, який презентує Франкфуртський ярмарок, плануємо разом серію фахових, та культурно-політичних дискусій. Фактично, цілий ряд інновацій, які ми поступово вводили у наш кураторський інструментарій, і які були досить новими для України. Це успішні, поширені світові практики: медійні формати, такі як публічні інтерв’ю, інтелектуальні дискусії між популярними авторами або відомими інтелектуалами, журналістами, експериментальні літературно-музичні перформанси, а також потужна соціальна, благодійна складова. Ці підходи ми розвиватимемо й надалі. 

Із зовсім нового: у 2016 р. «Книжковий Арсенал», подібно до багатьох європейських фестивалів, посилює «мікропрограмний» підхід, що відмовляється від автоматичного нарощування кількісних показників, надаючи перевагу більш концептуальному та якісному відбору. Вперше на «Книжковому Арсеналі» літературна програма складатиметься переважно з компактних авторських, тематичних проектів, які формуватиме група спеціально запрошених незалежних молодих кураторів. Наразі ми співпрацюємо з Іриною Славінською, Юлією Козловець, Анастасією Євдокімовою, Євгеном Стасіневичем, Оленою Брайченко, можливо, що до нас приєднається ще декілька експертів. Є й ще один експеримент: ми вперше запросили виступити в якості кураторів письменників. Наприклад, надзвичайно цікаву авторську програму готує Юрій Андрухович. Поза тим, на ярмарку буде заснована нова бізнес-сцена для видавців, аби надати їм можливість також презентувати книги, дискусії і автограф-сесії, що не увійдуть у кураторські програми.

Коли я починала готувати перший «Книжковий Арсенал» у 2010 р. , я була єдиним куратором, але проект відтоді виріс і я дуже рада, що й команда поступово також розширювалася. З 2016 р. моя роль у «Книжковому Арсеналі» змінилася, відтепер я буду консультантом з розвитку проекту, радником на громадських засадах. Я залишаю за собою відповідальність за міжнародну, мистецьку і музичну програми, оскільки вже встигла підготувати більшу їх частину.

До команди «Мистецького Арсеналу» в якості координаторки фестивалю приєдналася Оксана Хмельовська. Керівницею ярмарку незмінно є Юлія Лесечко, голова відділу організаційного забезпечення заходів, також великий внесок в організацію простору робить Ольга Савенок, голова відділу виставкової діяльності. Вони опікуючися разом зі мною благодійною програмою. Концепцію дизайну, навігації для «Книжкового Арсеналу» створює Альона Соломадіна. Крім того, на етапі реалізації фестивалю, фактично, задіяні усі ланки «Мистецького Арсеналу»: прес-служба, відділ по роботі з партнерами, виставковий, господарчий та ін. 

У 2015 р. Книжковий Арсенал був співекспонентом національного стенду України на Франкфуртському книжковому ярмарку. Я, як представниця інституції і учасниця робочої групи з підготовки, допомагала цьому проекту у комунікаціях з німецькими колегами, консульством, волонтерами, закордонними журналістами. Оксана Хмельовська упорядковувала каталог. Графічний дизайн стенду виконала Альона Соломадіна, банери та супровідні інформаційні панелі для оформлення стенду були надруковані коштом «Мистецького Арсеналу». Вважаю, що «Мистецький Арсенал» і надалі міг би надати організаційну підтримку, якщо держава виділить на стенд  хоча би базові кошти. 

Літературна програма «ГОГОЛЬFEST» – це з одного боку частина великого цілого - фестивалю, який має свою мету (це фестиваль сучасного мистецтва, який презентує максимально велику кількість напрямків, віянь і тенденцій), пріоритети (колабораційні проекти) та ключовий меседж (у 2015-му він був «Мистецтво Війни. Любові. Миру»), з іншого – окрема історія, яка поступово розгортається протягом 10-ти днів, є різнорідною та різносторонньою. Мета минулорічної літпрограми – представити заходи у рамках кураторської концепції та знайти цікаві формати для презентацій книжок-новинок. Програма називалася [ре]архівація. Архів – місце зберігання пам’яті, сховок знань про епоху, герметично закриті та надійно збережені досвіди; [ре]архівація – це переосмислення досвідів існування літератури ХХ ст у трьох вимірах: передчуття війни, війна і повоєнні періоди. Під концепцію програми був підв'язаний цикл лекцій про передвоєнну-воєнну-повоєнну українську та світову літератури, дискусія про літературу війни, поетичні проекти. А замість стандартних презентацій осінніх книжкових новинок відбувалися круглі столи, бесіди-лайфхаки, театралізовані читання та інші заходи із пошуком нових форм для розмов про літературу. Так, програма розвивалася разом із фестивалем пройшовши від мистецтва війни до мистецтва любові та миру. 

Проблеми є завжди, без проблем не відбувається жоден рух. На етапі формулювання ідеї, на етапі домовленостей із неповороткими і консервативними видавцями, які не готові виходити за рамки своєї зони комфорту і говорити про книжки якось інакше, ніж вони це робили досі, на етапі вирішення логістичних питань (пов'язаних зі зміною локації фестивалю зокрема, а також відсутністю, наприклад, світла чи стільців), на етапі комунікації як з учасниками, які мають різні характери, так і волонтерами, котрих потрібно тут і зараз навчати й скеровувати. Тобто, під час підготовки фестивалю кожен пункт у плані, фізичний чи комунікаційний рух стикається із проблемами. Вони долаються лише за умов, що є: а) усвідомлення свого «чому», тобто чому я це роблю/чому я тут/чому для мене це важливо; б) розуміння «що» – що потрібно зробити, проконтролювати, врахувати, із ким говорити, як починати розмову, які гострі кути краще оминати, а які навпаки загладжувати; в) розуміння «як» – це чітко прописаний план  (максимум – на всі етапи підготовки фестивалю, мінімум – на щодень і навіть погодинний); г) наявність принципів кураторських, корпоративних, власне людських. 

Фішка літературної програми фестивалю «ГОГОЛЬFEST-2015» – її цілісність. Від початку роботи була прописана концепція, чим може похвалитися не кожен фестиваль/програма чи навіть проект. Концепція, що мала ідею та артикулювала мету програми, скеровувала і направляла відвідувача, читача, учасника. Не меншою фішкою була (обов'язкова для фестивалю) міждисциплінарність – поєднання різних видів мистецтва із літературою.

Л. Голубєва: Універсального плану дій як такого немає. Із попередніх організаторів нам ніхто не наказував, що варто робити в першу чергу. Однак, вже так історично склалося ще з «Третього Видавничого NON STOPу», що організацію фестивалю ми починаємо з обговорення лекторів, яких хочемо запросити, бо лектори фестивалю - це наше все. Створюємо таку базу, куди заносимо усіх цікавих нам людей, а також тих, хто відповідає за їх запрошення. Разом з цим ми розмірковуємо над концепцією фестивалю. Адже все йде від неї: від того, яким чином ми сформуємо програму до якихось дрібних деталей в оформленні.

Потім, коли приблизно вже знаємо, хто погодився виступати на нашому фестивалі, формуємо попередню програму. Минулого разу на цьому етапі ми з Інною вперше серйозно сперечалися, але до бійки не дійшло :) Це до того, що ми готові відстоювати кожного лектора, якого знайшли, але програма не гумова і усіх, на жаль, не помістити.

          

Паралельно з цим ми думаємо над фішками фестивалю (ох, це вірусне словосполучення). Минулого разу ми навигадували стільки фішок, що, здається, вистачить ще нашим наступникам (якщо такі будуть).

Також важливим етапом, як я зараз розумію, було розподілення обов’язків. Тобто головна команда організаторів, звісно, контролює усе. Може, це неправильно, але так вже є. А от знайти хороших людей на те, щоб вести соцмережі або на якісь локальні завдання, типу квесту, – дуже важливо і ми обговорюємо це окремо.

Не можу сказати, що усе робиться поступово, тому що раптово настає така гаряча пора, коли водночас треба формувати список медіа, робити розсилку анонсів та прес-релізів, запрошувати студентів з усіх українських університетів через соціальні мережі, шукати волонтерів, штрикати дизайнера, щоб працював якнайпродуктивніше, складати кошторис, шукати поліграфію, знову штрикати дизайнера, щоб готував банери, друкувати афіші, а потім бігати по Києву і їх розклеювати, де тільки можна… Тобто це такий набір обов’язків, який навалюється відразу і вже не розумієш, що мало бути зроблено першим, а що – пізніше. 

Складність у попередній підготовці фестивалю, на мою думку, полягає у тому, що коли навалюється багато всього і відразу, то ти не знаєш, за що взятися найперше. Такий сумбур, який важко логічно упорядкувати хоча б у своїй голові. А ще коли люди, на допомогу яких ти дуже надіялась, розчаровують. Оце найважче. 

І. Кролевецька: Ми запрошуємо передусім тих, кого буде цікаво слухати особисто нам. Не вибираємо лекторів навмання, а стараємось запросити найуспішніших та найоригінальніших представників видавничої сфери. Розкрию невеличкий секрет: цього року ми запросимо справді топових лекторів. Організатори фестивалю вже з усіх сил моніторять різні рейтинги і занотовують імена тих видавців, дизайнерів, письменників, засновників літературних проектів, про яких є найбільше позитивних відгуків від представників професійної видавничої спільноти. Також ми стараємось формувати програму таким чином, щоб на фестивалі не були виключно лекції. Дуже важливо, аби наші гості змогли залишити собі щось на згадку, будь то екслібрис, поп-ап листівка чи власноруч створений шрифт. 

Мало хто з лекторів відмовлявся взяти участь у Фестивалі. Ми хотіли організувати презентацію перекладацького проекту «Вавилонська бібліотека», однак усі його засновники тоді були за кордоном. Можливо, вийде цього разу :) Тішить, що якими б серйозними і зайнятими не були наші лектори, вони все одно знайшли для нас час. Це також надихає вірити в хороших людей і вигадувати ще цікавішу програму майбутнього «Четвертого Видавничого NON STOPу»!

І. Кролевецька: «Видавничий NON STOP» – це студентський фестиваль. Він абсолютно безплатний! Дуже часто старанний студент, натрапивши на цікаву професійну подію, зрадіє і одразу ж мусить бути розчарованим, адже ціна, зазвичай, аж надто висока. Ми самі часто потрапляли в подібну ситуацію, тому вважаємо, що наш фестиваль – це прекрасна нагода впродовж двох днів спілкуватися з найкращими представниками видавничої сфери і не платити за це. Де ще, скажіть, ви таке знайдете?

«Видавничий NON STOP» – студентський фестиваль, бо його організатори – виключно студенти. Однак це зовсім не означає, що він лише для студентів. Ми раді гостям будь-якого віку та представникам різних професій. Ми запрошуємо всіх!

«Таким чином глядач/слухач/читач/автор не відчуває обмежень у просторі й увазі. Можна читати, спілкуватися з друзями, пити каву, приходити з дітьми (для дітей в нас є міні-майданчик з ватманами й фарбами). Ви не відчуєте себе прив'заним до певної події. І саме така медота спілкування з гостями фестивалю й прийшлася по душі нашим містянам», – зауважує модератор «Літери» Антон Лісовий. 

 

Запит на подібний проект зрів разом із кількістю невдалих спроб створити повноцінний літературний осередок/простір. За останні десять років з'явилися лишень декілька закритих малих літ.груп. Про їх діяльніть, або бодай хоч якусь активність знала невеличка купка зацікавлених людей. Презентації проводилися по декілька на рік. В цілому література як складова культурного життя міста фактично була відсутня.

Звичайно. Спілкуємося й перебираємо досвід. Представники декількох відомих фестивалів та локіцій стали нашими постіними партнерами. Місцеві ЗМІ безкоштовно, за підтримки «ЧеСтудіо», анонсують наші події й публікують цікаві статті щодо розвитку проекту.

Оскільки проект не комерційний, що вас заохочує та надихає ним займатись?

Надихає мистецька енергія та вдячність гостей. Ми знайомимо місто з сучасною літературою, привозимо цікавих, молодих але відомих авторів. І ми дуже вдячні тим, хто погоджується відвідати наше місто й фестиваль. Чекаємо вас на «Літері» в місті Че.

«Головним завданням, яке я ставив і продовжую ставити перед собою і своїми літстудійцями, – це створення у Сумах українського молодіжного літературного контексту, процесу, який би формував культурне обличчя міста і регіону, а також впливав на загальноукраїнський розвиток літератури», – зауважує Сергій. 

Спочатку учасниками були студенти філфаку, потім приєдналася молодь з інших факультетів та інших навчальних закладів. За цей час пройшло вже кілька хвиль, коли змінювався активний склад учасників – хтось закінчував навчання і перебирався до столиці або ще кудись, хтось відходив від активної літературної діяльності, хтось пробував створити свої літературні групи. Якась частина залишилась і є опорою для новачків, що кожного року поповнюють студію, несміливо приходять уперше на наші літературні вівторки, намагаючись знайти себе у літературній творчості та удосконалити свій хист. Частина моїх перших «орфеївців» стали відомими та успішними авторами – Олег Романенко, Юлія Бурковська, Аркадій Поважний. Саме на сторінках наших видань вперше надрукувалися відомі сьогодні Анна Малігон, Ганна Лук’яненко, Алла Миколаєнко. Цікавим і перспективним також є нинішній склад літстудії: нинішні і вчорашні студенти, молоді журналісти та вчителі, працівники різних професій, яких об’єднує любов до української літератури та дружнє коло однодумців.

Цього року «Мистецька студія «Орфей», як громадська організація, відзначатиме своє 15-річчя. За цей час було проведено десятки різних мистецьких, наукових, освітніх заходів та акцій. 

Щорічним проектом, який ми реалізовуємо на конкурсній основі за підтримки Сумської обласної державної адміністрації, є обласний літературний конкурс для творчо обдарованої молоді та видання відповідного альманаху переможців. За ці роки вийшло десять альманахів, у кожному з яких опубліковано добірки 12-15 молодих авторів Сумщини. Спочатку це були виключно поетичні збірки, потім вийшла окрема збірка прози, зараз альманахи об’єднують і поетів (переважно), і прозаїків (порівняно менше). 

У 2011 р. ми започаткували проведення міського поетичного фестивалю «Ми-Суми», який став першим україномовним поетичним фестивалем у Сумах. Вийшла аналогічна збірка і створено сайт фестивалю. Підтримку цьому фестивалю надала Сумська міська рада. Регулярними є виступи на місцевих телеканалах та на радіо. Часто виступаємо у школах та університетах, передаємо наші збірки бібліотекам. Минулого року провели кілька благодійних заходів з метою збору коштів для закупки аптечок воїнам АТО.

Ще одним напрямком діяльності  є збирання та вивчення фольклору Сумщини як джерела натхнення та формування національного світогляду. З цією метою ми провели за ці роки 12 літніх фольклорних експедицій, кожна з яких мала свою спрямованість та окремо визначений район. Ці десятиденні експедиції з проживанням в наметах та близьким знайомством з сільською народною культурою, спогадами старожилів, місцевими піснями і легендами стали для кожного учасника яскравим і незабутнім спогадом. 

Двічі ми реалізовували проект з вивчення народної культури українських поселень у Росії – проїхали кілька сотень кілометрів Курщиною і Бєлгородщиною, зупиняючись в українських селах, які засновані там ще з часів заселення Слобожанщини. Підтримку цим проектам надавала Сумська облдержадміністрація. Результатом став відзнятий документальний фільм та ряд публікацій у пресі. 

Важливим і соціально значимим проектом став збір свідчень про Голодомор на Сумщині від свідків-старожилів. Дослідженнями ми охопили усі райони області, частину з яких проїхали самі, в інших організували мережу добровільних помічників. Наслідком цієї роботи стало дві книги «Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців» (2008, 2009).

Серед найостанніших заходів варто назвати цікавий за формою і змістом вечір поезії «Сім чудес Різдва», який ми нещодавно провели у міській галереї. Зараз ми готуємось до презентації чергового альманаху «Орфей-2015», куди увійшли твори п’ятнадцятьох молодих авторів Сумщини.

Літературна студія «Орфей» не є структурною одиницею університету, свої заходи ми проводимо на міських майданчиках, та й робочі засідання останнім часом також проводимо у книгарні-читальні в центрі міста. Коштів з бюджету університету нам не виділяють. На свої проекти гроші ми шукаємо за межами університету – в обласному чи міському бюджеті. Кілька разів нам допомагали іноземні фонди – фонд «Відродження» і «Матра Кап». Втім, як завжди, планів і проектів у нас значно більше, ніж бажаючих допомогти.

Але оскільки Орфей – герой міфічний, а отже безсмертний, то це вселяє оптимізм, що у нас, врешті-решт, усе буде добре. І ми й надалі будемо збиратись щовівторка, пити чай-каву, читати вірші, оповідання і планувати якісь нові проекти.

НІЖИН | Гоголівка, фестиваль (з 2008 р.) 

Сторінка в Facebook: facebook.com/groups/809891879086345/ | Вконтакті: vk.com/gogolivka

Фестиваль «Гоголівка» створений для тих, хто любить літературу у будь-яких її проявах та охочий поділитись своєю творчістю, або ж долучитись до культурного простору Ніжина – міста, де в юності навчався письменник Микола Гоголь. 

«Раніше глядачами були тільки студенти, бо народився зі студентського руху», – розповідає куратор події у 2015 р., Тетяна Винник, – «започаткували фестиваль студенти літстудії міста Ніжина Таня-Марія Литвинюк та Ольга Роляк, до них приєдналася творча молодь та Ніжинський університет ім. М. Гоголя, згодом підтримала влада». 

Зараз «Гоголівка» розширюється і залучає все більшу аудиторію. Детальніше про фестиваль у розмові з Тетяною Винник...

> Чи було щось, що об’єднувало фести «Гоголівка», які проводились упродовж його існування?

Мабуть, варто говорити, що об’єднує фестиваль у різні роки мета і завдання: пропагування культурно-моральних цінностей та українського літературного слова через залучення молоді до сучасного мистецтва, упровадження ідеї повної особистісної самореалізації на користь суспільства, пропаганда здорового способу життя у поєднанні із творчістю, підтримка та відновлення українських традицій. Але щороку фестиваль перезавантажувався відповідно до потреб і актуальності. З кожним роком з’являються нові форми роботи з цільовою аудиторією. Скажімо, у 2015 році з просвітницькою метою ми вирішили запропонувати вуличні читання. Розпочинався фестиваль виступами-читаннями біля пам’ятника Небесної Сотні – на місці, де протягом двох років щосереди  збирається на службу Молитовний Майдан міста, святі отці різних конфесій. В літературному вимірі ми також зробили експеримент: перемістили локацію читань у паби аби запропонувати альтернативу шансону та попсі, створити для глядача (а це студентство і молодь, яка там відпочиває) більш вільну атмосферу. «Дитячий простір» теж модернізується. Запропоновано нові форми діалогу між учасниками та  гостями фестивалю, актуальною стала участь у заходах родиною, започаткували лекторії для бібліотекарів та педагогів.

> Хто бере на себе організацію та фінансування події?

Організація фестивалю здійснюється ініціативною групою «Гоголівка», Відділом у справах сім’ї та молоді виконкому Ніжинської міської ради (координація дій зацікавлених осіб у забезпеченні ефективного впровадження проекту, управління ресурсами проекту, проведення інформаційної кампанії) та за підтримки Департаменту сім’ї, молоді та спорту Чернігівської ОДА та відділу у справах сім’ї та молоді Ніжинської міської ради. Долучаються також ніжинська молодіжна громадська організація «АртМодельСтудія» і Молодіжний Парламент. 

> Що є особливістю фестивалю?

Особливістю є те, що на ніжинській землі, де пройшли юнацькі роки та навчання відомого письменника Миколи Васильовича Гоголя, молодь відчула необхідність створити літературно-мистецький фестиваль, який об’єднав би творчих особистостей різних видів мистецтва  та дітей, які цікавляться сучасним літературним процесом і відроджують автентичність українських традицій через справжнє мистецтво, не заполітизоване і не спрямоване на шоу-бізнес. 

У місті із такою великою і насиченою історією творчих людей особливо літераторів, виникнення такого фестивалю було просто необхідністю.

Спочатку фестиваль «Гоголівка – четвертий вимір» планувався як суто літературний, а згодом став мистецьким. Символ фестивалю – колесо, як безкінечність творчості в кожному, той простір, неосяжний, у якому існують різні світи і виміри, в якому існує все –  четвертий вимір.