Літературні ініціативи України | Частина I: Південь

Додав: pole_55 01 Лютого 2016 о 12:39 | Категорія: «Статті» | Перегляди: 1019
Автор матеріалу: Ірина Щепіна | Фото: архіви Litcentr + альбоми фестивалів у соцмережах


Ініціатори та організатори літературних фестивалів, клубів, читань та спільнот розповідають Літцентру про те, що відбувається за лаштунками їхніх заходів. Про етапи підготовки, проблемні ситуації та інші важливі моменти ми поспілкувались з організаторами літературних ініціатив із південної частини України: Запоріжжя, Одеси, Херсону та Сімферополя.



ЗАПОРІЖЖЯ | Запорізька книжкова толока, фестиваль (з 2015)
Група у Facebook: facebook.com/booktoloka/ | Група Вконтакті: vk.com/booktoloka


Фестиваль «Запорізька книжкова толока» – масштабна культурна подія, що об’єднує різні види мистецтва, згуртовані навколо книги та літератури. У жовтні 2015 р. пройшла у місті вперше. 

«Книжкова толока – це відповідь творчої громадськості на ті виклики, що стоять перед українським суспільством сьогодні» Ігор Гармаш, директор фестивалю. 

Учасниками події стали три категорії авторів, що були представлені рівноцінно: «зірки» сучукрліту, не відомі широкому загалу, але автори чиї твори мають виняткову художню цінність, кращі з місцевих літераторів», – поділився організатор літературної частини Олесь Барліг

Захід реалізується за допомогою фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку, в рамках Української ініціативи з підвищення впевненості. Ідея фестивалю виникла в Асамблеї діячів культури Запоріжжя, втіленням займався Центр мистецтв «Арт-Простір».

За словами Ігоря Гармаша, фестиваль має на меті показати Запоріжжя не як terra incognita в культурному сенсі, а як регіон, що потребує українського слова, української книжки та української культури загалом, адже для області, що затиснута між Кримом і Донбасом сьогодні це дуже важливо.

Більше деталей про організаційні моменти у самій розмові з Ігорем Гармашем та Олесем Барлігом.


> Фестиваль «Запорізька книжкова толока» розрахований на різні верстви населення. З чого ви почали та скільки працювали над фестом?

І. Гармаш: Фактично, робота над фестивалем почалась майже за рік до його проведення, коли в нас ще не було навіть сподівань на фінансування. Після укладання угоди про співпрацю з USAID сформувався безпосередній оргкомітет Толоки – це 25 людей з-поміж найактивніших членів Асамблеї діячів культури Запоріжжя. Протягом чотирьох місяців вони на волонтерських засадах потужно працювали, щоб провести фестиваль на належному рівні. Загалом, подію відвідали понад 7000 осіб – дорослі, діти, студенти, активна молодь. Оскільки захід мав соціальний характер, значна увага приділялась людям з особливими потребами, переселенцям, дітям.

Чи виникали якісь казуси або проблемні моменти під час організації? 

І. Гармаш: Якщо говорити про казуси, то це, насамперед, про вибір дати Книжкової толоки. Річ у тім, що ми абсолютно збіглись у часі з Франкфуртським книжковим ярмарком. Цілком очевидно, що багато ключових видавництв поїхали в Німеччину. Те саме стосується і митців. Наприклад, Юрій Андрухович і Сергій Жадан до нас не приїхали в жовтні саме з цієї причини. Але рівно за місяць до початку нашого фестивалю Андрухович завітав до Запоріжжя з польським гуртом Karbido та особисто запросив усіх на Толоку. А Жадан із Собаками побував у нас в листопаді, символічно завершивши фестиваль. Ну, і ще з казусів: ми розраховували, що гостями Книжкової толоки стане 15-20 митців, а їх було близько 100. Тож коли ми побачили остаточну програму фестивалю, то й самі не повірили, що все це відбудеться в нашому місті та ще й завдяки нашим мріям і задумам.

Як ви думаєте, де на організатора фесту чекає найскладніше?

О. Барліг: Пошук фінансування. Так звані «спонсори» нерідко шукають своєї вигоди. У нас вкрай мало людей, які просто б вкладали гроші у культурні проекти з усвідомленням, що вони роблять внесок у цивілізаційний набуток свого суспільства. Їм потрібен піар, розголос, формування позитивного іміджу. Державні інституції нерідко відірвані від уявлення про актуальні мистецькі процеси. Чиновники сприймають культуру цілком обивательські: як набір певних кліше, усереднені явища (тому їм значно зручніше підтримувати чергову, нікому не потрібну шароварщину). Залишаються гранти і тут теж є своє підводне каміння. Ці інституції меншою мірою зацікавлені у суто культурному проекті й шукають соціальну складову. Й тут можна хоч голову об стіні розбити доводячи, що випуск, скажімо, антології творів запорізьких письменників-фантастів, з одного боку, сприятиме патріотичному самоусвідомленню городян, а з іншого – стане культурним емісаром Запоріжжя у загальному літературному процесі, відтак відлущуватиме негативні стереотипи пов’язані з нашим містом. Для них цих причинно-наслідкових зв’язків просто не існує.

Можливо, після Запорізької книжкової толоки ви зробили якісь висновки з приводу планування, роботи над фестивалем. Поділитесь?

О. Барліг: Так, десь за тиждень після фестивалю наш оргкомітет зібрався на позачерговий зборах Асамблеї діячів культури й кожен з нас проговорив прорахунки в організації, які помітив. Кожен такий пункт окремо обговорювався, ми слухали різні аргументи, що спростовували чи навпаки підкреслювали нагальність цієї критики. Чудовим було те, що багато хто починав цю критику словами: «Я знаю як виправити таку-то проблему на наступному фестивалі». Головним прорахунком (із яким я зіткнувся особисто як модератор кількох заходів) стала акустика зали. Оскільки чимало локацій були розділені суто умовно, то звучання деяких заходів нашаровувалося одне на одне. Тому усім, хто планує проводити фестивалі такого ж штибу, я раджу у тестовому режимі перевірити, як лунатимуть різні майданчики при підсилені звуку.



ОДЕСА | І. Одеський Міжнародний літературний фестиваль (з 2015)


У жовтні 2015 р. активні діячі культури Ульріх Шрайбер та Ганс Рупрехт провели Перший міжнародний літературний фестиваль в м. Одеса. Попри те, що наскрізною темою стали політичні колізії, програма заходу спиралась на мистецьку складову. 

«За словами  організаторів, вони шукали літературу, що зворушує, збагачує та відкриває нові горизонти. Літературу, що розпочинає дискусії, надихає на думки, визначає те, що досі не визначено та не знає кордонів; літературу, що підштовхує, шукає взаємодію та звертається до своїх читачів, слухачів, публіки», – розповідає співорганізаторка фестивалю Євгенія Юрист

Вона ж зазначила, що Одеса давно не бачила такого прориву в літературному житті. Це місто Ульріх Шрайбер  вважає одним із найбільш культових і дивовижних в Європі, тому вибір пав саме на нього. 
Організація фестивалю тривала з березня 2014 р. по жовтень 2015 р. Півроку знадобилось на пошук спонсорів та просування ідеї й такий самий час безпосередньо на організацію.
Євгенії Юрист підготовка фестивалю нагадує процес приготування страви: є рецепт, алгоритм, інгредієнти, але результат завжди залишається неочікуваним. «Як на мене, є в цьому процесі якась магія», – каже вона і пропонує перейти від лірики до конкретики. 


З чого варто починати організовувати міжнародний літературний фестиваль? 

Крок 1: потрібна нова,  цікава ідея. Також має бути непоборне бажання цю ідею реалізувати. Тут головне, поки в очах горить вогонь і є натхнення,  починати діяти. 
Як це відбувалось на прикладі літературного фестивалю в Одесі? Ідея заходу зародилася ще до подій на Майдані, в м. Ясси (Румунія) під час розмови між київським письменником Андрієм Курковим та організаторами культурних подій Ульріхом Шрайбером та Гансом Рупрехтом. І вже в березні 2014 Ульріх Шрайбер і Ганс Рупрехт приїхали до Одеси з наполеонівськими планами провести в оперному театрі  тріумфальне відкриття  першого літературного фестивалю  з червоним килимом та оркестром.  Звичайно, для першого разу розмах фестивалю довелось трохи зменшити. 

Крок 2: необхідно звернутись до місцевих профі, які знають специфіку міста/області та мають досвід у проведенні аналогічних івентів. І це необхідно підкреслити, бо без підтримки та настанов таких ентузіастів дуже важко організувати та вдало інтегрувати міжнародний фестиваль. У випадку МЛО такими людьми були Олена Павлова та Олена Лебединська, які стали справжніми  друзями фестивалю. Вони відразу окреслили масштаби події, порекомендували локації та зробили промоцію ідеї проведення міжнародного фестивалю в Одесі.
 
Крок 3: ознайомитись з місцевим колоритом, відвідати міста можливого проведення фестивалю, налагодити контакти з культурними установами й далі, у випадку міжнародного фестивалю, необхідно поширити інформацію і зацікавити як місцевих, так і закордонних діячів культури та літератури. 

Скільки людей було в команді?

Кількість людей, які брали участь в роботі над фестивалем на різних етапах підготовки змінювалась, але в цілому, враховуючи організаторів, наша команда складалась з 12 осіб. В Одесі нас було 8. Тут, насамперед, варто сказати, що дуже важливо, щоб це була мобільна, стресостійка і гнучка команда, бо, відверто кажучи, у нас була купа проблем перед початком фестивалю. Але без нашої команди, в якій насправді не було чіткого розподілу обов’язків; якби ми не приходили на допомогу один одному; без наших модераторів, які перший раз брали участь у фестивалі такого формату, і тим не менш, віртуозно справлялись навіть зі змінами  в програмі, які відбувались в останню мить; без наших акторів, яким іноді приходилось читати текст без підготовки, і все одно вони робили це неперевершено; без нашого перевізника і його чарівної представниці, яка  намагалась реагувати на всі рейсові зміни – без всіх цих людей, які прийшли насолодитись якісною літературою, Перший міжнародний літературний фестиваль не був би таким успішним.  

Головний висновок, який я зробила по завершенні МЛО – у складні часи, у часи змін і негараздів суспільство як ніколи потребує якісної, різної, місцями провокативної, місцями мрійливої літератури. Тому щиро дякую нашим організаторам і всім авторам, які відгукнулись та подарували це літературне свято Одесі, яке вже назвали новою сторінкою в культурному житті міста. 

Що не врахували цього разу і про що не забудете наступного?

Наступного разу нам  буде набагато легше. По-перше, всі, починаючи від команди й до модераторів, перекладачів, акторів, знають, що таке МЛО, як проходить фестиваль і що кожному необхідно робити. В цьому році ми, так би мовити, вже відкрили Америку, а надалі будемо її опановувати та вдосконалювати. По-друге, плануємо активніше залучати молодь і заздалегідь проінформувати виші, можливо, навіть провести деякі читання у вишах. По-третє, збільшити кількість книг на продаж, авторів, які будуть проводити читання. Взагалі, ще є багато пунктів над якими слід попрацювати, але на цифрі 3 я ставлю крапку і сподіваюсь, що ця інформація буде для когось цікавою і корисною.



ХЕРСОН | Фестиваль поезії «Ан Т-Р-акт» (з 2008)
Група Вконтакті: vk.com/club21961153


Минулого року був проведений 20-й фестиваль поезії «Ан Т-Р-акт». З 2008 р. над ним працює команда організаторів у складі Ольги Швець та ще двох активістів з творчого центру. 

Назву заходу можна трактувати по-різному: це і шлях дзену, і якщо розбивати її на частини, то назва слов’янських племен, що жили між Дністром ті Дніпром, тобто анти, і виступ у стіні споруди з обох боків входу, що, за словами Ольги, символізує те, що вони відчиняють якісь двері, і навіть портали. Що ж до частинки «акт», воно також має декілька значень, що відповідають концепції фестивалю. Наприклад, виражає позицію організаторів за рішучість і дієвість людей, означає синтез музики, театру та літератури, уособлює урочисті збори з приводу вручення винагород, адже кожен фестиваль знаменує вихід альманаху, що поширюється в межах України й за кордоном. Також «акт» визначається як процес роздягання, «адже поет оголює власну душу перед аудиторією під час читання власних віршів», – каже Ольга. 

Організаторка зауважує, що концепція фесту «Ан Т-Р-акт» полягає у наступному: 
«творчі люди повинні нести своє надбання в маси, пробуджувати людей, активно бачитись, спілкуватися та обмінюватися досвідом, не зважаючи на відстані між областями і країнами. Людям треба відвідувати творчі заходи «в реалі», а поезія повинна бути надрукована на папері».

Про локації фестивалю та безпосередню підготовку можна дізнатись із подальшої розмови з Ольгою Швець.


Чому ви вирішили проводити фестиваль у бібліотеці Гончара? Чи складно було домовитись про це з директором бібліотеки? Чи єдина це локація?

Ця локація не єдина, домовлятися було важко, від нас вимагали і привести орду нових читачів, і подарувати десятки нових енциклопедій до фонду бібліотеки, і платити гроші за аренду зали для того, щоб поети одержали право почитати вірші людям у бібліотеці, але це ж все безглуздо. Спілкування з директором бібліотеки розпочиналося і закінчувалося фразою: «Яка від вас нам буде користь?» Але ми все одно намагаємося відстоювати наше право і знаходити шляхи збиратися у центральній, обласній, універсальній, науковій, як називається наша «гончарівка», а не у шахово-шашковому клубі, наприклад, або різних музучилищах, як це бувало. Хоча, якщо і надалі контакти із директором бібліотеки ім.О.Гончара будуть пов’язані із напруженням і приниженням, ми із радістю продовжимо співробітництво із тими закладами, де нам раді: Літературним музеєм, Обласною бібліотекою для дітей ім. Дніпрової Чайки. Херсонським міським управлінням культури та Херсонським міським управлінням молоді і спорту, чи то як воно зараз називається.

Скільки триває підготовка до фестивалю і що викликає найбільші труднощі?

Підготовка до фестивалю звичайно триває 1-2 місяці. Найкоротший термін був 3 тижні, до речі, це видався один з найвдаліших проектів.

Найбільші труднощі завжди були пов’язані із пошуком грошей на проект і із пошуком приміщень для проведення заходів. У нас немає постійного спонсора або мецената, все тримається на абсолютному ентузіазмі. Хоча зараз в нашому колі є такий жарт, що ми так багато разів проводили фестиваль без грошей, що стали в цьому майстрами і ніякі спонсори нам вже не потрібні) 

Гранти жорстко обумовлюють творчий проект і не залишають змоги на імпровізацію та маневровість події, це теж досить незручно.

Одного разу я написала пречудовий проект до фонду Рената Ахметова, де за вимогами детально описала фестиваль, який збиралася організувати. Він був, як звичайно, розрахований на декілька днів і передбачав участь дюжини волонтерів. Відповідь була приголомшливою: ми розглянули проект, все оформлено вірно, але ваш проект нереальний для керування окремою людиною, для цього потрібна принаймні велика організація. 

Але я це роблю. Мінімум двічі на рік))



СІМФЕРОПОЛЬ | Літературний клуб «Хорошо» (з 2011)
Група Вконтакті: vk.com/club_horosho


Літературний клуб «Хорошо» позиціонує себе як кримську організацію, що турбується про культуру півострова. 

«Члени літературного клубу «Хорошо» різних національностей. Ми звикли, що і Крим мультинаціональний, і наша організація певним чином також», – зазначає співорганізаторка ініціативи Анастасія Далок

Створенням заходів літклубу «Хорошо» займаються керівники проекту і ще декілька осіб, але на масові події вони, за словами Анастасії, кидають клич, збираються табором і розподіляють обов’язки. Організатори провели багато одноразових проектів, а от фестиваль «Шорох» пройшов уже вчетверте. 
     
Детальніше про нього у розмові з Анастасією Далок.


Розкажіть про фестиваль «Шорох», який ви проводите

Це фестиваль, який за свої чотири роки досяг міжнародного рівня, зібрав гостей та учасників з різних міст Росії, України, Білорусі, навіть Німеччини. 

У своєму фестивалі ми намагаємося щороку придумувати що-небудь нове, приурочувати його якимось подіям або створювати власні. Так, у 2013-му в нас був «Шорох», поєднаний з Самайном (або з Хеловіном в сучасному розумінні). Тож, окрім офіційної частини, у нас були майстер-класи по вирізанню з гарбуза і власний камерний спектакль «Ніч літератури жахів».

У 2014-му у нас був «глиняний» фестиваль, присвячений давнині. Там ми виступали з імпровізованою легендою, влаштовували екскурсії по Таврійському музею та майстер-класи з івриту.

Кожен «Шорох» – це також обов'язковий виїзд до моря і невелика культурна програма на його березі. Звичайно, на початку листопада вже не так тепло і купатися можливості немає (хоча дивлячись наскільки ти відчайдушний), але вже не так багатолюдно і можна подивитися на красиві місця Криму і поспілкуватися з морем, не спотикаючись об тіла тих, хто засмагає)) До того ж, в теплій компанії завжди тепло.

Як відбуваються пошуки фінансування?

Спочатку для організації події гроші ми збирали самі. Робили все можливе своїми силами й руками, наприклад, візуальне оформлення фестивалю. Я вже точно не можу згадати, скільки грошей було вкладено в перші фести, але точно пам'ятаю, що ми заходили в мінуси. Тому згодом ми оформлювали фестиваль через грант, вигравали його й отримували фінансування. Грантами у нас займалася Лена Малая.

Крім «Шороха», у нас було багато одноразових проектів, починаючи з уже далекої та туманної «Міфотворчості», і закінчуючи постійними виступами з театралізованими елементами в Євпаторії. Це і «Ракушка», і Єсенінский, і Пушкінський вечори, і виступи на день міста, і бозна-що ще))

На такі заходи, як правило, матеріальних витрат небагато, але про всяк випадок ми тримаємо літклубівску «скарбничку» і беремо щось із неї.

2015 р. літклуб «Хорошо» вирішив зробити паузу у проведенні фесту, але,  якщо в них вистачить сил і часу, то у 2016 р. «Шорох» буде - каже Анастасія.

Матеріал підготувала - Ірина Щепіна


0 коментарів

Залишити коментар

avatar