Михайло Жаржайло «дельфінячий генерал»
Дата: 07 Квітня 2016 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1663 | Коментарів: 0
Автор_ка: Михайло Жаржайло (Всі публікації)| Редактор_ка: Антон Полунін | Зображення: Dr Geebers The Pebbleman
Михайло Жаржайло – поет, автор збірки «міліція карми», лауреат конкурсу «Смолоскип», учасник кількох поетичних антологій. Друкувався в журналах «ШО», «Воздух», онлайн-часописах «Radar», «Salon Literacki», на порталі «Licentr» та ін.
Брав участь у багатьох літературних заходах і фестивалях – «Форум видавців», «Meridian Czernowitz», «Молода республіка поетів», «Гогольfest», «Гоголівка», «De Libertate», «Березневі коти», Мистецький фестиваль «Ї», «Київські Лаври» та ін.
Окремі вірші перекладалися польською, німецькою, російською та англійською мовами.
*
я заборонив би запах
запах це свідчення нещодавнього
казав дельфінячий генерал
він заходив у прісне гирло ріки і бурмотів
не з нами кити кити не пройдуть не з нами кити
вони не жирні але великі
а його любов казала
пропусти розший річку
розстебни свої уявлення про світ
а генерал казав
але я також проти ночей
у які ти мене засуджуєш за дні
своєї відсутності
я обійму тебе за надзвичайний стан
і у тебе підкошуватимуться плавники
і у тебе перехопить подих
і всі скажуть що саме так було потрібно
і саме тому в нас народиться син
вона говорила
добре
бери все і всіх
входь але без крові
без зірочок
адже коли вийдеш на суходіл
не генералом станеш а адміралом
вона вдягла спідницю взимку
але з колготами русалка
і попливла під лід
він одягнув шарф у плюс сорок
але з футболкою дельфін
і вийшов на берег
шкільна екскурсія
він зробив багато хорошого
для свого народу
і багато поганого для інших
розповідала вчителька
і її сарафан тріпотів
у ситцевому вітрі
саме у цьому місці
дельфінячий генерал
зайшов у річку
нишпорив у кожній притоці
немов у чужих кишенях
і його дружина говорила
повертайся зі щетиною або на щетині
мій генерале
ти не помреш поки триває війна
а він струсонув гаманцем
і висипалося до її ніг
двадцять децибел
і грошей стало їй
до кінця життя
але діти
про мертвих або добре або ніяк
вела далі вчителька
виходячи на берег він
прикидався морським котиком
вітався з усіма
козиряв передніми плавниками
тримав на носі сонце
стаючи на хвоста
його зображували в інвалідному візку
бо насправді сонце котилося під ним
а не над ним
ієрогліфом візка
позначали місця де він був
а ієрогліфом сну
усі храми де його пробачили
і хрестили мазали і голили
а потім їхав адмірал
у велетенському кораблі води
і берег нарік новим морем
заснував басейни й озера
і приносили аборигени йому дари
і він засипав криниці предків
натомість викопував нові
ловив співочих риб
із кальмарячими дзьобами
але співати по-їхньому
не навчився
одного дня спочив у високій траві
ріс над собою немов дерево над
своєю могилою
і мугикав пісеньку
по-рідному
по-дельфінячи
а що відрізняє ковчег від лінкора
а що відрізняє ковчег від фрегата
а що відрізняє мечеть від хати
а що відрізняє зевеса від тора
а що відрізняє ковчег від корвета
мертвий живий живий мертвий
аж підхопила мотив учителька
і її сарафан тріпотів
у ситцевому вітрі
*
шовковий шлях із вар'ятів у греки
річка бананова
річка шовковична
тутешні будують з предків
а не з води
ми припливли в гості до художника
нашого творця
обтріпуємо з камуфляжу
танкові реп'яшки
пігулка сонця на небі тане
як сода розчинена в оцті
на флагштоку вудки тріпається
на повіку аллаха впіймана
риба-мечеть
дістаємо сувої мап
і книгу його червиву
гортаємо зірочки
нас не хвилює курс рупій
відносно діоптрій
хай напише лише
наш портрет
підписано пакт із небом
по синьому білим
слідом механічного
журавля
*
коли місто приймає прізвище ріки
на яку лягає
перекидає мости мов ремені
через запаску води
проказує клятву
у війні та мирі
у злагоді та добрагоді
під веселим роджером
та під сумним прапором
поки сонце не висушить нас
так говорив до мене чоловік
що спускався з високого замку
серпантином із жовтої цегли
а я
саме зупинився перед муром
бо не міг віднайти каменя
яким колись приховав схованку
де залишив жартома підписану моїм іменем
паперову гривню
аби коли-небудь сюди повернутися
а нині і смішно і грішно
не вистачало на пачку вишневих "LS"
і я розповів подорожньому
про скарби свого минулого
а він повідав
що рублі карбованці гривні
долари марки євро
так тепер не кажуть у цих краях
а тутешня валюта що має назву діоптрія
нині знецінена
і мого погляду не стане навіть на сірники
проте старосвітські гроші
все ще можна міняти
за пристойним курсом
так що шукай шукай
ти на правильному шляху
а я благав його зазирнути
у мої обмілілі очі
у скельця в оправі
у єдині легальні кредитки
які ще мав
чоловіче скажи мені як
як вашим людям вдається
витрачати багато діоптрій
шалено багато діоптрій
не накопичуючи їх
і не розтрачуючи
бачити світ таким яким він є
а не таким як хочеться бачити
на що чоловік відповів
спробуй припідняти окуляри-гаманці
на переніссі
так щоб дужки не торкалися вух
так щоб скельця до щік під гострим кутом
і тоді з небес до очей посиплеться
безліч діоптрій
і так бесперестанку бесперестанку
сипатимуться вони
але так не роблять у високому товаристві
ані там на вершині ні там у долині
але ти вільний роби
і чоловік з високого замку
пішов собі геть
декламуючи й далі вголос
коли річка приймає прізвище чоловіка
котрий у неї пірнає
то мусить прийняти його
як ув одязі так і без одягу
як сліпим так і зрячим
плідним та безплідним
під веселим роджером
та під білим прапором
допоки сум не розлучить нас