ялта (антиутопія)
Дата: 23 Червня 2014 | Категорія: «Верлібр» | Перегляди: 910 | Коментарів: 3
Автор_ка: ігор мітров (Всі публікації)| Редактор_ка: так | Зображення: Текст номіновано
старший син заходить у двері
старший син дістає із кишені
пачку цигарок "ялта"
пачка жовто-блакитного кольору
(боже яка іронія!)
старший син не курить на вулиці
він тільки при матері курить
бо матір давно
хвора на астму
цю астму вона сама вибрала з меню хвороб
що розсовували по поштових скринях
люди в балаклавах без опізнавальних знаків
астма виявилася найдешевшою
астма виявилася єдиною хворобою
на яку в неї стало грошей
(згадує:
...ось вона дістає меню із поштової скрині
ставить галочку навпроти астми
вибір зроблено)
"ну привіт, мамо!
як ти тут?"
"привет.
все нормально,
спокойно..."
"стабільно!" - перебиває
і пускає дим в очі матусі
"стабільно..." - підтверджує
весна
пора квітів
тут навесні
квітів нема
всі на північ втекли
тут не літає
жодного птаха
лиш літаки
та й ті перелітні
(військові)
небо блакитне
небо порожнє
навіть зірки
пропали кудись
тільки ген-ген
чорна крапка
(гелікоптер)
в темряві хати
давно вже чужої
свічка ледь-ледь мерехтить
"як батько?" - питає
"неделю уж нет"
"де ж дівся?"
"сказал, что пошел на парад"
жартує: "планет?"
мовчить
син також
докурює мовчки
"де брат?"
"на войне"
"де саме?"
рукою указує вдалеч:
"там, за проливом...
сказали вчера,
что, вроде, живой.
и то хорошо..." - зітхає
вдихає
порцію диму
від старшого сина
син лягає на ліжко
в якому колись
маленький лежав
закурює "ялту"
і пісню співа
сам собі
українську:
"а якщо впадеш ти
на чужому полі,
прийдуть з україни
верби і тополі... "
смішно і страшно -
почув не від мами
у дурці співав
якийсь навіжений
втихомирили швидко
вкололи щось там
і ось уже овоч
'ба коренеплід
червоний-червоний
буряк!
син заснув у сусідній палаті
і наснилося диво йому
борщ жере окупант
та чи борщ це?!
червоного сміху миска глибока
син прокинувся з краплями поту на лобі
в роті присмак солоний
присмак липкий
і у нього веселий
червоний сміх...
син прокинувся з криком
опік від "ялти"
на долоні темніє
свічка згоріла
світанок
спить матір
півні мовчать
(чи нема їх?)
підійшов до вікна
витяг руку на світло
спостерігає
як опік росте
набрякає водою
ймовірно морською
бо ж іншої - зась!
морською водою
в якій достобіса
риби
молюсків
трави і піску
а ще віднедавна
сірки й мазуту
він із дитинства не любив акваріуми
йому цілком вистачало
моря за вікном
маленькі коробки
наповнені водою й рибою
завжди його бісили
риба має бути в морі
вважав він
море має бути в морі
вважав він
це море я назву своїм іменем
подумав син
розглядаючи пузир на долоні
я буду купатися в ньому
я приватизую берег
і зроблю платними всі пляжі
я почну вимагати мито за прохід кораблів
(ви ж розумієте з кого братиму найбільше?)
...його роздуми перервала матір
своїм астматичним кашлем
грюкнули двері
п'яний батько повернувся з параду планет
судячи з його вигляду
у нього влетів астероїд
його скляні очі
відбивали сонячне проміння
як одночасно з ним
увійшло до хати
(хіба що він через двері
а воно крізь вікно)
ззовні почулося гудіння мотору
грюкіт і лайка тривали хвилин п'ятнадцять
потім гудіння почало віддалятися
стихло геть
вирішили вийти на подвір'я
на невеликій грядці
придавивши картоплю
стояла велика металева скриня
з-під неї в усі боки
розбігалися колорадські жуки
(коли він був маленький
то брав іграшкове відерце
і ходив грядками
збираючи шкідників
щоб не об'їдали картопляні кущі
а потім радісно давив черевиком
бабуся хвалила
і пригощала
шматком залізничного цукру
вже й забули
усі тут цей смак
особливий смак
залізничного цукру
коли іржаві колії
розібрали на металобрухт
один поїзд не встиг виїхати
він і зараз стоїть посеред поля
жовтого як гепатитне обличчя сусіда
(цей виявився заможнішим за матір)
вагони без коліс і вікон...
тепер тут живуть
непродані в'ялені риби
і ялтинська синя цибуля
про минуле нагадують тільки
кілька вицвілих шторок на вікнах
із написом
"укрзалізниця"
...а тепер ні бабусі
ні цукру
колорадські жуки в різні боки
і скриня велика
на сонці блищить)
"що це?" - питаю
тисне плечима
матір
і каже:
"неужто ли гуманитарка с кубани?
лет десять уж ждем..."
і лиш батько
(афганець колишній)
підійшов
обійшов
нахилився
сів на скриню
і зблиснуло сонце
у сльозах на обличчі
що - вода чорноморська
бо ж іншої - зась!
старший син дістає із кишені
пачку папірос "ялта"
пачку жовто-блакитного кольору
(боже яка іронія!)
0
