ОЧУДНЕННЯ
Дата: 15 Серпня 2013 | Категорія: «Драма у віршах» | Перегляди: 1348 | Коментарів: 0
Автор_ка: сергій вінницький (Всі публікації)
ОЧУДНЕННЯ
І був однак абсурд гуркоту, грому, грози дзижчання. Якась макітра стальними дротами передавала думки. Оцего, упхали ордушки у висячий місяць і ну, реготати. Ідцачж! Еджярь! Улро! Облра! уЦяф! Тюща! Хоцза!-ша-Ха-у! Очуднення мляве, прямо з могил нариви нарцисові трухли. На Луці-Мелешківському цвинтарі напростець хулили грози. Напів’явне, їй-богу, п’яне, обарвисяялося і мучеників лайками накочене совинцяне накрутхло так, що озірійці розізлились. О, халепа-тюпка гордочеревна! Ну і чім ти дурний будеш? Як завіяозрилася уривками навмання солодка губа на нову роль. Дівоча молитва загаласувала. Пожежа! Теє-то, як його. 101!!! Спасенна стидогуральня нарядила червону ризу. Халепа - палає! |