ПРАВИЛО

У старенькій аудиторії, 

де підлога оббита і парти облущені,

сивочолий викладач юнакам-студентам

лекцію з фізики провадить.

З ритмічністю метронома голосно відбиває:

«Термодинаміка-наука-про-те…»

«Перше-правило-термодинаміки…»

А за вікнами акації цвітуть.

А за вікнами пиво несуть.

І бджола гуляє площею підвіконня.

І студент Славко Рябий

закриває конспекта,

витягує шию у вікно, з якого сонце йому

всміхається приязно.

І од запаху акацій кров закипає у хлопця.

«Шановний-повторіть-мені-перше-правило-термодинаміки» -

каже голос-метроном Славкові.

            Але що йому ті правила разом з усією

            фізикою, коли акації запахли!

Славко мовчки підводиться

і на очах сивочолого викладача

перетворюється на джмеля, 

летить у прочинене вікно.

«Тікаєте од відповіді, шановний!» - кричить навздогін дідуган.

Підходить зачинити вікно, коли бачить:

усі студенти підскакують з місць,

стають бджолами та джмелями

і летять услід за Славком.

А бідолашний викладач

ховає сивину у сухих заростях підручника,

звідки ледь чути його метроном:

«Термодинаміка-це ж-наука-про-те…»