Крилатий
Дата: 13 Березня 2011 | Категорія: «Верлібр» | Автор_ка: Капітанова Лідія Броніславівна (Всі публікації)
| Перегляди: 842
Ти ніколи не торкався вогню.
І зі спокоєм вежі ковтав середньовічний пил.
Розгортаючи кучері і вдихаючи запах дощу,
Незрівнянно мовчав і стояв серед тіней дерев.
Обвінчаний вічним колообертом частинок,
Складав із розбитих дзеркал щастя.
Холодним замком без вікон
Ніколи не відкривав своєї душі простору.
Вшанований хвилиною мовчання,
Продовжував жити у пошарпаному світлі ліхтаря
І потрісканим голосом вітру співав.
Тебе хтось вишиє на склі, восени чорними нитками.
Ти боявся червоного.
Ти ніколи не торкався вогню.Крилатий.
0
Дякую за свіжий погляд. Думаю і справді на початку вірша треба прибрати або чимось замінити.