ВОНА

Вона ішла

неквапливою світанковою ходою

розмитими дощем тротуарами

переступаючи через райдугу

через квіти і погляди що їй

дарували радісно люди

ховались за газетні рядки автомобілі

трамваї поступаючись їй

напоювали срібними дзвонами вітер

перехоплювали її усмішку

ультрамаринові небеса

слали їй цілунки щирі

Вона просто йшла і тіло її

світилось ранковим сяєвом

яке веселками проступало на

блідому обличчі міста