криком істини
Дата: 17 Березня 2014 | Категорія: «Поза рубриками» | Перегляди: 700 | Коментарів: 0
Автор_ка: Петрицький Роман (Всі публікації)| Редактор_ка: так | Зображення: так
Стану волею
Чоловіка,
Що навколішки
Просить
Краплю дощу
Розтану
Снігом
Гаптованого
Англійською
Рушницею
Порту
кораблі
повмирали,
очищаючи
тебе
від луски,
від усього
злого,
хтивого
та пророчого
Стану вулицею
Знелюдненої
Пустелі,
Відімкну
Всі замки
Зáмків
незбагненно
Висотних
Підіймуся
Над небом
Димом
Ста десяти
Вітрів
І затисне
В лещата
Серце
Пітьми
Охочої
Криком
Істини
З’їду,
Наче
Мильна бульбашка
У твій череп,
І розітну істоту суму
І, як тільки упаде
Із неба хмара
Світлого Всесвіту,
Вийду
Й
Зникну
Із твого тіла,
мов примара минулого