зникни, будь ласка, з плодами спустошення у руках
Дата: 14 Січня 2014 | Категорія: «Поза рубриками» | Перегляди: 730 | Коментарів: 0
Автор_ка: Петрицький Роман (Всі публікації)| Редактор_ка: так | Зображення: так
Крики божевільного
Якогось
Змішуються з
Калюжами
Краплі яких злітають
Зі своїх бездонних
Кіл:
«Ісус-Халілуя!
Ісус-Халілуя!
Халілуя
Син
Божий!
Божий
Син!»
Крики затихають
Як тільки
Прилітає
Рій
Невидимих
щелепорозтрощених
янголів
пережиток
Наших тіл
Це плоди
Що вічно
Достигатимуть
Й згниватимуть
Пережиток
Наших
Тіл
Це плоди
Що осідатимуть
Чорнотою
В безголових
Пустельниках
Завивання
Давить
Завивання
Здавлює
Завивання
Проломлює
Сонце
Обціловуйте
Руки
Примар!
Закопуйте
Себе
Глибше
В могили
Своїх сумнівів!
Сонце впало
На шістдесять
п’ятий день
-
Випав кістяк
І проломив
Череп
Землі
Цупкі цілунки
Розклались
Під вітром
Спустошення
Той
Хто яму
Не викопав
Вже не встигне.
Світанки сонно вбиті
в наскельні птахопланетарії
господні дарунки перетворились
на тлін
Хто-о-о—о--?!
Хт-о-о-о-о
тут керує
повстаннями?!
я хочу!
я хочу!
я хочу!
я хочу
щоб він зник!
я хочу!
я хочу!
я хочу!
я хочу
щоб він зник!
Я хочу!
Я хочу!
Я хочу!
Я хочу
щоб він зник!