мала тусовка в милій божевільні
Дата: 13 Січня 2014 | Категорія: «Експериментальна поезія» | Перегляди: 724 | Коментарів: 0
Автор_ка: Петрицький Роман (Всі публікації)| Редактор_ка: так | Зображення: так
Все це конвульсії закинутих янголів неголених
Зникли в болоті як очні яблука
нагадують внутрішньовенну детонацію риби
бензин тіла схожий до архаїзмів дядька Боба
Прифронтові частини які летіли з гідрантів
далеко позаду
ось уже ціле космічних лаштунків:
знаєш
радіоефіри
в яких коптили лагідних зміїв закінчився
вибухом кровоносних судин
це наслідок
я класифікую істот за
можливістю здохнути
зірок за інерцією
отже ковтай над сітківку відлуння
кислотних класифікацій
я божеволію
Боббі Божий –
Зона черепу
Швидкість польових копів з руками
Тропосфери
Маркування «вихід на міст»
Такі як я
Зможуть бруднитись медикаментами
Багатоніжки
З діапазоном
Розчавлених комерсантів
не має декларованих кодексів
«витягне й не сховає
витягне й не сховає
витягне й не сховає
полум’я»
«хто втратить цноту
той не зможе зламатись»
Дзвінки легенд наднебесених
Хмари легко
Увійдуть
В тебе
Механічним годинником
Запам’ятай формулу кочуючого світу
Девіації замастять наші рани
Грудним гравієм
Все що зроби омано
Все що зроби
Зникни
й забери ці нарізані стіни
будинок прикметників
які розчинились
у юній божевільні
лита м’ясиста перегородка
ріж папір!
ріж папір!
Шось з цього вийде
все що залишається
марки злизати
з вуст зірок
«зірки – це каміння островів»
неодмінно
потягни витяги
з конденсатів
якщо твердо стояти на ногах –
утвориться колія
дзвінки легенд надсонних
втстромлюй під шкіру
барабанними перетинками
доріг
що ніколи не ковтали грудного
молока
поклич мене коли тіло буде поміщене
під сходами кладовищенських туманів
спечений на маслі
я хотів дізнатись
код дитинства черепахи.