Персональна Цусіма
Дата: 23 Листопада 2011 | Категорія: «Любовна лірика» | Перегляди: 582 | Коментарів: 0
Автор_ка: Банько Мария (Всі публікації)| Редактор_ка: за | Зображення: можно
Знаю тепер – для мене він став Цусімою.
Йшла на війну без розуму та спорядження
Я не сумую, просто збираюсь з силами
Кожне побачення – драма така небачена –
Маю за щастя право його п(р)обачити.
Дякую потім – мов
професійна
жебрачка.
Знаю напевно – ця лотерея програшна,
Всі хепі-енди – в ліжку, в житті – три крапочки…
Важко піти, коли ти стоїш навколішках.
Міряєш метри по кухні в рожевих тапочках,
Мрієш про те, як купиш новенькі лампочки.
Зиму зустрінеш - снігом
по
телебаченню.
Жінка в Ніхоні вміє кохати правильно -
Бути, мов тінь, лагідною примарою.
Тільки якщо Каїн пробачить Авеля,
Тільки якщо дощ знову стане хмарою,
Буду вважати тебе вересневим маревом
І замість тисячі слів –
скажу
«Сайонара».
Не вимагаю квітів, часу і простору,
Не пропоную щастя, права, обов’язки.
Я так хотіла стати для тебе посміхом,
А не вмирати в’язнем чиєїсь совісті.
Тож забронюй місця в цій кумедній повісті!
Боже, навчи мене,
як
вмирати НЕповністю!
Він ховає дітей/цвяхи,
Я – не Рахіль,
Мене
Він
Просто
Вбиває
Пострілом!