мовчання приходить проходить незримо
як бабине літо на лід листопаду
зведешся і бачиш у вікнах навпроти –
похмурі месії розіп’ятих светрів
ти думаєш, що одягти на роботу
і думаєш, доки ти зможеш так жити
ти бачиш з балкону: приходить марія
виймає з долонь кольорові прищепки
знімає зі шворки схололих ісусів
готує сніданок, сідає до столу
і молиться, руки до лоба приклавши