19 May 2022, 12:58 | Реєстрація | Вхід
/ Писательское мастерство: советы для работы с текстом от Воннегута, Стейнбека и Керуака. - 25 June 2012

Писательское мастерство: советы для работы с текстом от Воннегута, Стейнбека и Керуака.

Категорія: «Новини»
Дата: 25 June 2012 (Monday)
Час: 14:44
Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 1787



11

Процесс творчества невозможно описать математически точными формулировками — он сугубо индивидуален и всегда зависит от способностей, интуиции и опыта автора. Однако практически для любой деятельности можно сформулировать технические правила и руководства, придерживаясь которых, человек способен без лишних ошибок добиться своей цели и быстрее освоить уроки и выводы, сделанные великими предшественниками. «Литфест» публикует советы от пяти признанных авторитетов о том, как сделать процесс написания текстов максимально плодотворным.

4

Дэвид Огилви

Основатель рекламного агентства Ogilvy&Mather с годовым оборотом более 10 миллиардов долларов, которого часто называют отцом рекламы и одним из лучших копирайтеров в истории рекламы. 7 сентября 1982 года разослал всем HR-агентствам знаменитую заметку, озаглавленную словами «Как писать?».

Как писать?

Чем лучше вы пишете, тем дальше вы пойдете в Ogilvy&Mather. Люди, которые умеют думать, умеют и писать. Люди, страдающие скудоумием, пишут такие же воспоминания, письма и речи. Умение хорошо писать — это не дар от природы. Этому нужно учиться. И вот 10 советов, как это сделать.

1. Прочитайте книгу Романа Рафельсона о письме Writing that works: How to Communicate Effectively In Business. Нет, лучше прочитайте ее трижды.

2. Пишите, как вы говорите. Естественно.

3. Используйте короткие слова, короткие предложения и короткие абзацы.

4. Выражайтесь просто, без претензий на интеллектуальность. Никогда не используйте такие слова, как «концептуализация» или «децентрализация».

5. Никогда не пишите более двух страниц об одном предмете обсуждения.

6. Всегда проверяйте достоверность цитаты.

7. Никогда не посылайте письмо или заметку в тот же день, в который их написали. Читайте написанное вслух на следующее утро — скорее всего, вы захотите доработать текст.

8. Если вы работаете над чем-то очень важным, то попросите коллег высказать свое мнение о написанном.

9. Прежде чем послать письмо или заметку, убедитесь, что получатель точно поймет, чего именно вы хотите от него.

10. Если хотите действия — не пишите. Идите к человеку и скажите ему лично, что вам нужно.


2miller

Генри Миллер

Работая над своим романом «Тропик Рака», Генри Миллер составил 11 заповедей писателя и его ежедневной творческой рутины, которые помогли ему закончить произведение. Он также зафиксировал на бумаге тот распорядок дня, которого следует придерживаться во время работы.

11 заповедей писателя

1. Пока не закончишь что-то одно, не начинай другое.

2. Не начинай новых книг, не добавляй глав в «Черную весну».

3. Не нервничай. Работай спокойно, радостно и безрассудно над тем, что есть под рукой.

4. Работай согласно программе, а не настроению. Останавливайся в назначенное время!

5. Когда невозможно творить, можно работать.

6. Понемногу укрепляй и цементируй результат каждый день, вместо того чтобы разрыхлять почву новыми удобрениями.

7. Оставайся человеком! Встречайся с людьми, выходи в свет, пей, если этого хочется.

8. Не будь ломовой лошадью! Работай только с удовольствием.

9. Нарушай разработанную программу, когда хочется, но возвращайся к ней на следующий день. Концентрируйся. Сужай круг. Исключай лишнее.

10. Забудь о книгах, которые хочется написать. Помни только о той, которую пишешь.

11. Первым делом — всегда писать. Живопись, музыка, друзья, кино — это все потом.


Распорядок дня

Утро. Если нет сил — пиши заметки и сортируй их, это может вдохновить тебя.
Если в норме — пиши.

День. Часть работы перед глазами — следуй скрупулезно плану этой части. Не отвлекайся, не позволяй себя отвлекать. Пиши, пока не закончишь данную часть.

Вечер. Встречайся с друзьями, читай в кафе. Исследуй незнакомые закоулки. Пешком — если мокро, на велосипеде — если сухо. Пиши, если есть настроение, но не увлекайся. Рисуй, если чувствуешь опустошение или усталость. Составляй заметки и планы. Корректируй их.

Памятка. Оставляй некоторое дневное время на то, чтобы иногда выбраться в музей, сделать набросок и прокатиться на велосипеде. Делай наброски в кафе, поездах и на улицах. Поменьше фильмов! Библиотека для сверки — раз в неделю.


5steinbek

Джон Стейнбек

Лауреат Нобелевской премии и обладатель Пулитцеровской премии Джон Стейнбек известен своим подходом к написанию текстов в духе соцреализма — говорить исключительно о том, что действительно важно. В своем интервью 1975 года журналу The Paris Review он поделился своими творческими секретами.

1. Забудьте о мысли, будто вы когда-нибудь закончите свою работу. Не думайте о том, что надо написать 400 страниц — просто пишите по одной в день, это помогает. Однажды вы с удивлением обнаружите, что завершили свою работу.

2. Пишите свободно и так быстро, как можете — чтобы выплеснуть все на бумагу. Никогда не правьте и не переписывайте до тех пор, пока не поставите точку. Переписывание в процессе — это обычно не более, чем предлог, чтобы не двигаться вперед. Оно также препятствует свободному потоку мысли и ритму, которые приходят только при бессознательной работе с материалом.

3. Забудьте об аудитории. Во-первых, безликая масса напугает вас до смерти, во-вторых, она существует только в театре, а в литературе — нет. В литературе ваша аудитория — это один-единственный читатель. Я пришел к выводу, что иногда лучше всего выбрать кого-нибудь из знакомых или придумать воображаемого персонажа и писать для него.

4. Если сцена или глава не получается, и вам кажется, что вы могли бы лучше — оставьте ее в покое и идите дальше. Когда закончите, вы можете вернуться и, скорее всего, обнаружите, что причина вашей неудовлетворенности состояла в том, что эта часть текста просто оказалась не на месте.

5. Относитесь с осторожностью к эпизоду, который слишком дорог вашему сердцу и нравится вам намного больше, чем остальные сцены из вашего текста. Обычно такие эпизоды не вписываются в канву всего повествования.

6. Если вы пишете диалог — проговорите его вслух. Только тогда он зазвучит, как настоящая речь.


1kurt

Курт Воннегут

Курт Воннегут — один из ключевых американских писателей и журналистов XX века, мастер сатирических рассказов и очерков. В своем видео-интервью он дал восемь советов о том, как написать хороший рассказ.

1. Распорядитесь временем читателя — человека вам совершенно незнакомого — таким образом, чтобы он ни на секунду не подумал, будто оно было потрачено впустую.

2. Дайте читателю хотя бы одного персонажа, с которым он мог бы себя хоть как-то ассоциировать.

3. Каждый герой должен чего-то хотеть — даже если это просто стакан воды.

4. Каждое предложение должно преследовать одну из следующих целей — либо раскрывать характер, либо развивать действие.

5. Начните настолько близко от развязки, насколько возможно.

6. Будьте садистом. Не важно, как милы и невинны ваши герои, — пусть с ними случаются ужасные вещи. Тогда читатели увидят, из чего эти люди на самом деле сделаны.

7. Пишите, чтобы удовлетворить только одного человека. Если вы, так сказать, откроете окно и предложите свою любовь всему миру, ваша история подцепит пневмонию.

8. Предоставьте читателям в сжатом виде как можно больше информации. К черту саспенс! Читатели должны полностью разбираться в том, что происходит, и быть в состоянии закончить историю без вашей помощи, даже если тараканы сожрут последние страницы книги.


3keruak

Джек Керуак

«Постулаты и техники для прозы и жизни» Джека Керуака — настоящая медитация на тему литературы и жизни в целом. Некоторые исследователи утверждают, что в комнате поэта-битника Аллена Гинзберга на стене висел лист с «Постулатами», которые впоследствии вдохновили его на написание знаменитой поэмы «Вопль».

Постулаты и техники для прозы и жизни

1. Исписанные скорописью тайные записные книжки и набранные на машинке в припадке безумия страницы текста — для собственного удовольствия.

2. Восприимчивость ко всему, открытость, желание слушать.

3. Никогда не напиваться вне дома.

4. Любить свою жизнь.

5. Любое чувство найдет выход и форму.

6. В буквальном смысле избавиться от грамматического и синтаксического аспекта.

7. Рассказывать истинную историю мира во внутреннем монологе.

8. Принять потерю — навсегда.

9. Верить в святую кривую жизни.

10. Пытаться передать тот поток, который уже бушует в голове.

11. Вы — всегда гений.

Источник: Сайт "Теории и практики"


4 коментарів

avatar
0
1 Джен • 21:34, 25 June 2012
Классный материал.
Хочу к себе в копилку.
avatar
0
2 vinnser • 18:02, 26 June 2012
Д. Огілві як дуже творча, винахідлива людина створив багато афоризмів, правил і принципів, що ними і до сьогодні користуються як ті, хто працює в рекламному бізнесі, так і рекламодавці:
1. Звільніть вашу агенцію від побоювань, що ви не впораєтесь із завданням.
2. Правильно вибирайте агенцію, що з нею ви будете співпра¬цювати.
3. Тримайте агенцію в курсі ваших справ.
4. Не намагайтесь конкурувати з вашою агенцією у творчих питаннях.
5. Бережіть курку, яка несе вам золоті яйця (тобто рекламодавця).
6. Уникайте зайвих фільтрів (тобто рівнів узгодження).
7. Завжди цікавтесь, чи має ваша агенція прибуток.
8. Не торгуйтесь з вашою агенцією.
9. Будьте щирими й підтримуйте щирість.
10. Установлюйте високі стандарти.
11. Усе перевіряйте.
12. Не баріться.
13. Не витрачайте час на «дитячі» проблеми.
14. Терпіть обдарованих.
15. Не економте.
Д. Огілві запропонував такі 11 заповідей проведення успішних рекламних кампаній:
1. Найважливіше те, що ви скажете, а не те, як ви це скажете.
2. Якщо ваша рекламна кампанія не організована навколо певної ідеї, вона не матиме успіху.
3. Використовуйте тільки факти.
4. Пам'ятайте, що ви не можете примусити людей щось купувати.
5. Дотримуйтесь гарних манер і не робіть із себе клоуна.
6. Зробіть вашу рекламу сучасною.
7. Рекламодавці можуть критикувати рекламні звернення, але вони не будуть самі їх писати.
8. Якщо ви не вмієте писати нових гарних рекламних звернень, повторюйте старі доти, доки вони дають позитивний ефект.
9. Ніколи не пишіть такого рекламного звернення, яке ви не мо¬гли б запропонувати прочитати власній родині.
10. Тільки індивідуальна торгова марка робить фірмі або компа¬нії імідж на ринку.
11. Не наслідуйте інших.
Д. Огілві радить ретельно вивчати те, що необхідно рекламува¬ти: «Чим більше ви знаєте про «свій» товар, тим більше шансів, що у вас з'явиться прекрасна рекламна ідея».
І далі: «Отримавши завдання на рекламування автомобіля «Роллс-Ройс», я витратив три тижні на вивчення цієї моделі. І тоді народилась ідея, яка втілилась у рекламне звернення: за швидкості 60 миль на годину найголосніший звук, який можна почути в маши¬ні, — цокання годинника. Пізніше, для реклами автомобіля «Мерседес» я відрядив своїх людей у Штутгарт, де вони провели три тижні з інженерами компанії «Даймлер-Бенц». Розроблена нами реклама сприяла зростанню продажу цієї машини в США з 10 до 40 тис. щорічно... Коли до мене звернулись з проханням рекламувати маргарин «Гуд Лак», я вважав, що маргарин роблять із вугілля! Де¬сять діб я витратив на вивчення процесу його виготовлення, і тільки після цього з'явилась реклама, заснована на дійсних фактах. У 1947 році американці вживали у середньому в два рази більше масла, ніж маргарину. У 1955 p. маргарин почав уже успішно конкурувати з маслом за перше місце, а у останнє десятиріччя престиж його виріс настільки, що він зовсім затьмарив масло».
Ось таке рекламне звернення створив Д. Огілві: «Упередження жінок проти маргарину було сильним, походячи ще з дитинства, ко¬ли маргарин отримували із яловичого жиру. Тоді запах маргарину буквально відлякував споживача.
Нещодавно я запропонував своїй дружині оцінити маргарин «Гуд Лак». Чесно кажучи, їй нічого не залишалося робити — все-таки вона дружина рекламіста і знає, як заробити на шматок хліба з...маргарином.
Але що сталося, коли вона покуштувала маргарин! Моя дружина була у захваті: «Таким продуктом можна пишатися. Я б ніколи не здогадалась, що це маргарин. Це прекрасно, і той, хто платить 80 центів за фунт масла, просто дурний».
Увечері у нас вдома відбулась презентація маргарину для гостей. Усім він сподобався, але упередження все ще залишилося. 1 тоді ми випустили джина з пляшки, точніше не джина, а кота. Він з'їв мар¬гарин! Ніхто не повірив своїм очам. Кіт їсть маргарин?! Їсть та ще й облизується! У цей вечір наші гості стали фанатичними прихильни¬ками маргарину».
Далі детально описувалися дослідні роботи, технологія виготов¬лення «чистого» продукту, його ціна і зростаюча популярність на¬віть серед сільських (!) жителів. На упаковці маргарину був зобра¬жений сам продукт і добре всім відома квітка конюшини з чотирма листками — надзвичайно вдалий, навіть чудовий образ.
Д. Огілві жартує, що споживач — це трохи недорозвинуте ство¬ріння. Ви переоцінюєте його, коли вважаєте, що простий заклик чи кілька прикметників найвищого ступеня змусять його щось купити. Ні, він хоче мати всю інформацію, яку ви можете дати. Кожне рекла¬мне звернення повинно мати повний опис продукту. Не варто думати, що споживачі читатимуть серію таких звернень. Необхідно виходити з того, що кожне рекламне звернення — це один-єдиний шанс, щоб продати ваш продукт. Зараз або ніколи — таке творче кредо Д. Огілві.
avatar
0
3 vinnser • 18:08, 26 June 2012
До учасників великої творчої революції в США 60-х років XX століття належать також К. Рейнхард, X. Шмертц, В. А. Робінсон, Дж. Д. Феміна, М. С. Окен та ін.
К. Рейнхард почав працювати в агенції «Нідхем» у 1964 р. Потім її перейменували в «Ді-Ді-Бі Нідхем Харпер Волдвайд», клієнтами якої стали такі компанії, як «Мак-Дональдс», «Ксерокс», «Сара Лі», «Рігліз».
К. Рейнхарда вважають одним із засновників глобальної (все¬світньої) реклами. На його думку, можна мати глобальні потреби, проте товари і послуги, які задовольняють ці потреби, такими не є. Це так само, як людські почуття, що також є глобальними, але люди публічно висловлюють їх значно скромніше.
К. Рейнхард створив теорію, згідно з якою за появи глобального маркетингу виникають три сценарії рекламної діяльності і ставлен¬ня у зв'язку з цим до товару чи ринку:
перший — глобальні товари й глобальні торгові марки, тобто товари, які добре відомі будь-де у світі як із зовнішнього вигляду, так і за конструкцією;
другий — місцеві товари й місцеві торгові марки, тобто товари, які продаються (купуються) у певних країнах або регіонах;
третій — місцеві товари й глобальні торгові марки, тобто місце¬ві товари, які розповсюджуються на ринку під глобальною торговою маркою.
На думку К. Рейнхарда, поява глобальних товарів сприятиме більшому поширенню місцевих торгових марок, а всі ці сценарії ціл¬ком «сумісні та вже починають набувати форми».
К. Рейнхард провів дві визначні рекламні кампанії зі слоганами:
«Ви заслуговуєте на відпочинок» та «Стейт Фарм» завжди буде ва¬шим добрим сусідом».
Харта Шмертца називають найвпливовішим і найудачливішим спеціалістом у галузі зв'язків із громадськістю. Він юрист за фахом, працював у розвідці, викладав в університеті, а з 1966 року почав працювати в іміджевій рекламі фірми «Мобіл Ойл». Він уважав, що його рекламні тексти та спонсорська діяльність (від імені компанії) сприяють створенню позитивної, відмінної від інших, репутації «Мобіл», а це сприяє комерційному успіху.
Він дає такі поради спеціалістам по зв'язках із громадськістю:
«Будьте непроникними (щоб люди постійно намагались зрозумі¬ти, яким буде ваш наступний крок). Робіть хід першим (щоб вашому співрозмовнику необхідно було реагувати), не використовуйте слів «без коментарів» і не дозволяйте пресі роздратувати вас ущипливіс¬тю або приспати вашу увагу штучною приязню (постійно пам'я¬тайте, що диктофони в репортерів майже не вимикаються)».
avatar
0
4 vinnser • 18:10, 26 June 2012
Послідовниками цих визначних майстрів рекламного мистецтва, які починали творити у 70 — 80-ті роки і продовжують цю справу й пони¬ні, є Д. Хаукман, Ел Райз, Дж. Траут, Л. Р. Джоне, Лі Кло та інші.
Базуючись на досвіді 13 років своєї діяльності, Д. Хаукман, напиклад, пропонує п'ять принципів для створення матеріалів поштвої реклами:
1. Починати текст із розмови про людину, а не про товар. Уникати найвищих ступенів і хвалькуватих запевнень. Де тільки можливо, давати рекламні докази, приклади успішного застосування товару, а також інші елементи, які породжують довіру аудиторії.
2. Досліджувати ринок. Організовувати інтерв'ю з покупцям, ставити запитання, уважно слухати відповіді. Пам'ятати, що її купці найбільше полюбляють запитання: «У чому ваші проблеми, чого ви потребуєте, про що турбуєтесь?» Знати, що до 50 відсотк загального часу на виконання завдання треба витратити на caме такі дослідження.
3. Користуватися тільки достовірною інформацією, тільки перевіреними цифрами й фактами, думками незаінтересованих, отже, об'єктивних сторін. Значна частина рекламних текстів є недостаньо ефективною через те, що в тексті нема достовірної інформації.
4. Не намагатись змінити поведінку покупця. На це піде багато часу й зусиль, а помітних результатів все одно не буде. Практичніше робити наголос на мотивах і стимулах. Крім тих випадків, коли рекламний бюджет не має обмежень, намагатись уникати рекламуваня товарів та послуг, для користування якими покупцеві знадобить високий рівень освіти або нетрадиційне мислення.
5. Бути «творчим плагіатором». Можна багато чого навчитися спостерігаючи за роботою інших. Але не намагатись імітувати! Не повторювати навіть найкращу ідею, але визначити принципи, що на них вона базується, і використати ці принципи в роботі.
Не можна не згадати ще одного класика американського рекламного бізнесу — Р. Рівза. У монографії «Реальність у рекламі» він висунув і обстоював широко відому нині теорію «Unique Selling Proposition», тобто унікальної торгової пропозиції. Він стверджува що найвищих показників досягають ті рекламні кампанії, які доносять до читача лише один аргумент, одну ідею, які легко запам'ятовуються. Побічні аргументи можуть стати своєрідними “вампірами”, що «висмоктують» енергію з головної ідеї.
Згідно з теорією Р. Рівза рекламне звернення обов'язково має містити якусь конкретну пропозицію для потенційного покупця має бути оригінальним, несхожим на інші.
Ще один принцип створення ефективного рекламного звернення, запропонований Р. Рівзом, — коли товар, що рекламується, є масовим і не має чітко виражених характеристик, що відрізняють його від інших товарів, коли його рекламує багато конкурентів, то треба... просто винайти таку оригінальну торгову пропозицію, яка б заінтригувала і примусила потенційного покупця зробити покупку,
Теорія оригінальної (унікальної) торгової пропозиції знайшла широке застосування у розробці фірмового стилю, особливо у тій його частині, що стосується слогану.
Найближчим до Р. Рівза за характером творчості є не менш ві¬домий рекламіст Альфред Политць. Найчастіше його згадують, ко¬ли цитують два закони рекламної практики, які саме ним були сфо¬рмульовані:
1. Реклама стимулює продаж якісного товару і прискорює крах поганого. Вона показує, яких якостей продукт не має, а отже допо¬магає споживачеві швидко розібратися, чого можна, а чого не мож¬на від нього вимагати.
2. Реклама, яка вихваляє такі особливості товару, що містяться в ньому в мікроскопічних дозах і які споживач сам не може помітити, є антирекламою, котра засвідчує, що ця ознака в товарі практично відсутня, а тим самим прискорює його крах.
Щодо унікальної торгової пропозиції в рекламному зверненні до споживача, то А. Політць зробив такі висновки:
• рекламне звернення має бути унікальним, щоб ніхто інший не зміг скористатися з тих аргументів, які були подані у ньому;
• рекламне звернення має бути правдивим, породжувати довіру;
• рекламне звернення має бути актуальним, тобто розглядати найбільш вагомі для споживача у кожний даний момент атрибути товару, що рекламується.
Класики американського рекламного бізнесу заклали підвалини рекламної практики сьогодення й майбутнього. У ній використову¬ється їхній досвід з урахуванням вимог сучасності й тих можливос¬тей, що їх надає рекламістам комп'ютерна техніка.

Залишити коментар

avatar