«Автостопер з Галілеї» Річарда Бротігана в перекладі українською
Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Джон Гнатів | Перегляди: 3509
Річард Бротіган (Richard Brautigan) — американський письменник і поет, автор 11 романів, 10 поетичних збірок і 2 збірок коротких оповідань. Його проста для прочитання проза була тісно пов'язана з біт культурою, яка розцвітала у 60-70х роках. Роботи Бротігана характерні своїм відстороненим наративом від першої особи та його характериним автобіографічним дивацьким прозовим стилем та епізодичною структурою розповіді, повною неконвенційних але яскравих метафор, гумору і сатири, поданої у оманливо спощеній, майже дитинній манері. Його найбільшим творчим проривом став роман «Trout fishing in America» (1967), який українському перекладі І. Кормільцева звучить як «Ловля форелі в Америці». Варто відмітити, що Бротіган не користується великою популярністю за межами США, втім його вплив на контркультурні рухи не можна недооцінювати.
Автостопер з Галілеї Частина 1 Бодлер проїжджав Галілею на Форді моделі А. Він підібрав попутника на ім'я Ісус, що стояв серед зграї риб годуючи їх шматочками хліба. «Куди прямуєш?» — спитав Ісус, сідаючи на переднє сидіння. «Куди-небудь, кудись подалі від цього світу!», — прогорланив Бодлер. «Я поїду з тобою до самої Голгофи», — мовив Ісус. — «У мене знижка на тамтешній карнавал, тож треба не спізнитись». | The Galilee Hitch-Hiker Part 1 Baudelaire was driving a Model A across Galilee. He picked up a hitch-hiker named Jesus who had been standing among a school of fish, feeding them pieces of bread. 'Where are you going?' asked Jesus, getting into the front seat. 'Anywhere, anywhere out of this world!' shouted Baudelaire. 'I'll go with you as far as Golgotha,' said Jesus. 'I have a concession at the carnival there, and I must not be late.' |
Американський готель Частина 2 Бодлер і пияк сиділи на сходах у задвір'ях Сан-Франциско. Пияку було мільйон років і він ще пам'ятав динозаврів. Бодлер і пияк пили мускат «Петрі». «Потрібно завжди бути п’яним», — мовив Бодлер. «Я живу в «Американському готелі», — проказав пияк. — І пам’ятаю динозаврів». «Будь п’яним вічно», — сказав Бодлер. | The American Hotel Part 2 Baudelaire was sitting in a doorway with a wino on San Fransisco's skid row. The wino was a million years old and could remember dinosaurs. Baudelaire and the wino were drinking Petri Muscatel. 'One must always be drunk,' said Baudelaire. 'I live in the American Hotel,' said the wino. 'And I can remember dinosaurs.' 'Be you drunken ceaselessly,' said Baudelaire. |
1939 Частина 3 Бодлер приходив до нас у гості і дивився, як я мелю каву. То було в 1939-му, і ми жили в нетрях Такоми. Моя мати клала кавові зерна в кавничку. Я був малим і крутив ручку вдаючи, ніби то — шарманка, а Бодлер прикидався мавпочкою стрибаючи з бляшаною чашкою в руках. | 1939 Part 3 Baudelaire used to come to our house and watch me grind coffee. That was in 1939 and we lived in the slums of Tacoma. My mother would put the coffee beans in the grinder. I was a child and would turn the handle, pretending that it was a hurdy-gurdy, and Baudelaire would pretend that he was a monkey, hopping up and down and holding out a tin cup. |
Квітобургери Частина 4 Бодлер відкрив ятку з гамбургерами у Сан-Франциско, але у булочки клав квіти. Люди приходили й казали: «Дайте мені гамбургер, і покладіть побільше цибулі». Натомість Бодлер давав їм квітобургер, а люди питали: «Що це за ятка така?» | The Flowerburgers Part 4 Baudelaire opened up a hamburger stand in San Fransisco, but he put flowers between the buns. People would come in and say, 'Give me a hamburger with plenty of onions on it.' Baudelaire would give them a flowerburger instead and the people would say, 'What kind of a hamburger stand is this?' |
Година Вічності Частина 5 «Китайці вміють визначати час по котячих очах», — сказав Бодлер і зайшов до ювелірної крамниці на Маркет-стрит. А кілька хвилин потому вийшов звідти з двадцятиоднокаменевим сіамським котом, якого ніс на золотому ланцюжку. | The Hour of Eternity Part 5 'The Chinese read the time in the eyes of cats,' said Baudelaire and went into a jewelry store on Market Street. He came out a few moments later carrying a twenty-one jewel Siamese cat that he wore on the end of a golden chain. |
Сальвадор Далі Частина 6 «То ти їстимеш, свій суп, чи далі літатимеш у хмарах, клятий дурню?»— гаркнула Жанна Дюваль, вдаривши Бодлера по спині, коли той замріяно дивився у вікно. Бодлера це приголомшило. І тоді, розреготавшись як божевільний, він замахав у повітрі своєю ложкою, ніби магічною паличкою, перетворюючи кімнату на картину Сальвадора Далі, перетворюючи її на картину Ван Ґоґа. | Salvador Dali Part 6 'Are you or aren't you going to eat your soup, you bloody odd cloud merchant?' Jeanne Duval shouted, hitting Baudelaire on the back as he sat daydreaming out the window. Baudelaire was startled. Then he laughed like hell, waving his spoon in the air like a wand changing the room into a painting by Salvador Dali, changing the room into a painting by Van Gogh. |
Бейсобольний матч Частина 7 Бодлер пішов на бейсбольний матч, купив хот-дог і запалив люльку з опіумом. «Нью-Йорк Янкіз» грали проти «Детройт Тайґерз». У четвертому іннінгу янгол скоїв самогубство стрибнувши з низької хмари. Янгол упав на другу базу, через що весь інфілд тріснув, мов велетенське дзеркало. Матч зупинили у зв'язку зі страхом. | A Baseball Game Part 7 Baudelaire went to a baseball game and bought a hot dog and lit up a pipe of opium. The New York Yankees were playing the Detroit Tigers. In the fourth inning an angel committed suicide by jumping off a low cloud. The angel landed on second base, causing the whole infield to crack like a huge mirror. The game was called on account of fear. |
Божевільня Частина 8 Бодлер пішов у божевільню, переодягнувшись психіатром. Пробув там два місяці, а коли виходив – божевільня так сильно його полюбила, що поїхала за ним через усю Каліфорнію, і Бодлер сміявся, коли божевільня терлася об його ногу, немов якийсь дивний кіт. | Insane Asylum Part 8 Baudelaire went to the insane asylum disguised as a psychiatrist. He stayed there for two months and when he left, the insane asylum loved him so much that it followed him all over California, and Baudelaire laughed when the insane asylum rubbed itself up against his leg like a strange cat. |
Кладовище моїх комашок Частина 9 Коли я був малим, то мав кладовище під кущем троянди, де ховав комашок і мертвих пташок. Я загортав комашок у фольгу і клав у сірникові коробки, а пташок — у шматочки червоної тканини. Все це було дуже сумно, і я плакав, насипаючи ложкою землю на їхні маленькі могилки. На похорони моїх комашок приходив Бодлер і читав на них молитви, маленькі, як тіла мертвих пташок. Сан-Франциско Лютий, 1958 | My Insect Funeral Part 9 When I was a child I had a graveyard where I buried insects and dead birds under a rose tree. I would bury the insects in tin foil and match boxes. I would bury the birds in pieces of red cloth. It was all very sad and I would cry as I scooped the dirt into their small graves with a spoon. Baudelaire would come and join in my insect funerals, saying little prayers the size of dead birds. San Fransisco February 1958 |
Переклад з англійської – Джон Гнатів. Запрошений експерт, редактура – Гєник Бєляков. Куратор розділу – Олег Коцарев.
Джон Гнатів — львівський поет, перекладач. Фіналіст перекладацької премії METAPHORA сезону 2015-2016 рр. Учасник літературно-мистецьких фестивалів «Березневі коти» (2015), «Artgnosis» (2015), «Книжковий Арсенал» (2015), «Ї» (2016), та «Форум Видавців» (2016). Співорганізатор і учасник поетично-візуального проекту «Стихійні». Окремі вірші увійшли до II-ої поетичної антології арт-фестивалю «Березневі Коти» (2016).
1
