«Показати багатогранність перекладу»: VERBація
Дода_ла: pole_55 03 Жовтня 2019 о 08:21 | Категорія: «Інтерв'ю» | Перегляди: 20030
Матеріал підготува_ла: Анастасія Олексюк | Зображення: Таня Родіонова, Litcentr
В межах літературно-перекладацького фестивалю Translatorium вперше презентують мультимедійний проект Blake.Anew. Над ним протягом пів року працювала перекладацька група VERBація. Про що цей проект та як його розуміти – розповідає Таня Родіонова.
> Розпочнемо із простого питання: в чому ідея проекту «Blake. Anew»?
Після двох років проведення фестивалю ми зрозуміли, що для нас цінно бути не лише майданчиком для трансляції певних сенсів і проектів, а й самим щось створювати. Так з’явились перші думки про мультимедійний проект, а тоді вже ми дізнались, що видавництво «П’яний корабель» готує до друку першу збірку перекладів Вільяма Блейка українською. Для нас проект Blake.Anew — це своєрідна спроба показати багатогранність явища перекладу як переходу між різними видами мистецтва й знаковими системами. Поезія Вільяма Блейка видалась нам надзвичайно придатним для цього матеріалом. Адже Блейк не лише писав, а й трансформував свої тексти в образи візуальні. Так само й ми долучаємо до цього процесу візуальну та музичну складові. Окрім того, хочеться якось актуалізувати цю поезію.
> Він буде вперше презентований на фестивалі, у якому форматі це проходитиме?
Власне, звучатимуть поезії Блейка у прочитанні перекладача, під це наживо гратиметься електронний сет. А обрамленням стане спеціально створений віджеїнг на основі оригінальних Блейкових ілюстрацій.
> Хто, окрім VERBації, бере участь у створенні проекту?
Перекладацька група VERBація курує процес. Якщо ж говорити про самих учасників, то це перш за все перекладач Лесь Белей, який читатиме тексти під час виступу. Звук проекту створює музикант і саунд-дизайнер Віктор Кондратов (учасник гуртів Small Depo, Electrolla, «Мантра Керуака» тощо). Візуальною складовою опікується об’єднання VJ group CUBE, а саме Денис Овчар і Сергій Пілявець — дуже серйозні хлопці, завдяки яким я свого часу вперше почула про віджеїнг в Україні ще десь там на фестивалі «Шешори». Однак не можна сказати, що кожен переймається лише своєю частиною роботи. Багато питань ми допрацьовуємо спільно, і в цьому теж полягає одна з ідей проекту.
> Як довго готувались до проекту?
Насправді ідею проекту почали виношувати ще десь взимку, коли обговорювали концепцію цьогорічного фестивалю та збирали ідеї для програми. Однак активна фаза почалась у липні, коли безпосередньо зайнялись збором команди й роботою з матеріалом. Для нас було важливо знайти умовно «правильних» людей, щоб це справді працювало на засадах співтворчості, а кожен із учасників був готовий заглибитися в поезію Блейка. Тому пошук цих partners in crime дещо затягнувся. Та ми в жодному разі не жалкуємо про це.
> Чи можна його назвати унікальним в українському культурному просторі? І якщо так, то в чому його унікальність.
Думаю, кожен проект унікальний, бо навряд повторює якийсь інший. Однак подібні мультимедійні формати вже давно існують в українському літературно-мистецькому полі. Тут можна згадати, зокрема, «Розділові» за участі Сергія Жадана, «Альберт, або найвища форма страти» чи «Безкінечна подорож, або Енеїда» за участі Юрія Андруховича. Звісно, в нашому випадку — наголос на перекладі, у цьому й особливість.
> Чи буде цей проект презентований ще десь?
Так, маємо такі сподівання. Хочеться зробити все, щоби проект міг бути самостійним та існував на різних майданчиках поза нашим фестивалем. Можливо, щоразу зазнаючи певних трансформацій.
Розмовляла: Анастасія Олексюк