В Івано-Франківську, Косові, Львові та Києві відбудуться презентації поетичної збірки Мирослава Лаюка «Метрофобія». Говоритимемо про фобії та дерева, вірші та любов, лінь і натхнення, мозаїки, фізики та закинуті будівлі, про те, як твориться, чому та навіщо.
Розклад презентацій
1. Косів - Середа, 27 травня
м. Косів, Івано-Франківська область
Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв (вул. Міцкевича, 2). Початок о 17:00
Модератор: Василь Шкурган
2. Івано-Франківськ - Четвер, 28 травня
Книгарня «Є» (вул. Незалежності, 31). Початок о 18:00
Модератор: Василь Карп'юк
3. Львів - П'ятниця, 29 червня
Книгарня «Є» (Просп. Свободи, 7). Початок о 18:00
Модератор: Марта-Квітослава Чавага
4. Київ - Середа, 3 червня
Національний музей Тараса Шевченка (бульвар Тараса Шевченка, 12). Початок о 18:00
До розмови запрошені: Олексій Зарахович, Людмила Кісельова, Дмитро Стус.
«Метрофобія» - друга книжка поезій Мирослава Лаюка, що побачила світ у Видавництві Старого Лева. Це простір мови й світу, який вона творить. Світу, що починається з маленьких автобіографічних історій (якщо вірити авторові), позначених штрихпунктиром шкільних дерев, закинутих будівель, будинків для пристарілих, дитячих дурок та цвинтарів, і доростає до сонетарію - великого й різного світу Езри, в якому розкішно житиметься усім поціновувачам цього не вельми поширеного нині віршованого жанру. Розкішне художнє оформлення Жанни Кадирової ще більше увиразнює цей світ, структурує і надає йому монументальних рис, але водночас ніби вибудовує окрему паралель, окрему перспективу руху в глибину розглядання, прочитання, інтерпретації.
Мирослав Лаюк (31.07.90, Прикарпаття) – автор поетичних книжок «Метрофобія» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2015), «Осоте!» (Київ: Смолоскип, 2013). Лауреат премій «Літакцент року», «Коронація слова», «Смолоскип», ім. О. Гончара тощо.
«Поезія Мирослава Лаюка є поезією мисливця. Мисливця за дивним, часто навіть дивакуватим, за сенсами чи навіть за контрсенсами. [...] Мистецтво для нього є чимось природним, тим, що може виходити з тебе, як піт, як голос, як запах. Чому не обов’язково треба вчитися, а можливо, обов’язково треба не вчитися»
Володимир Єрмоленко, філософ
«Його не турбують ні пафос, ні метафора — це для тих, хто «дозує». А він — уже помічено — «що як хоче, так і називає». Нічого зумисне не ускладнюючи чи спрощуючи. Не пишучи ні під Бродського, ні під Буковські чи Свєтліцького»
Василь Герасим’юк, поет
«Вірші Мирослава Лаюка близькі мені пристрасною залученістю у потаємне, відчуттям злиття з предками, розумінням, що людина належить не стільки собі, скільки роду. Цей поет виражає себе через посередництво води, рослин, живих істот. Здається, що його анатомія збігається з першоелементами світу в їхній космогонічності»
Наталя Бельченко, поетеса і перекладачка