Мій перший Антракт
Було в моєму житті багато виїздів: туристичні, музичні, танцювальні,
історично-рицарсько-реконструкторські (назву їх якось так). А ось на
літературний фестиваль поїхала вперше. Трохи страшнувато було: що і як
там відбуватиметься. І, можливо навіть відмолвилася б, але мене "взяли
штурмом" через електронну почту та телефонний зв'язок Ленід Борозенцев
та Андрій Стебелев. І, оскільки повага до цих людей і вдячність їм за
те, що помітили мою скромну персону була набагато більша за якісь
незрозумілі страхи, рішення стало однозначним - я і моя гітара їдемо на
«Ан Т-Р-Акт».
І навіть куплений останній квиток на "верхнє бокове в кінці вагону" - не псував настрій.
Можливо вийде трохи сумбурно, та все ж висловлю загальне враження від поїздки.
То були 2 божевільних по ритму дні, які зарядили позитивом настільки,
що тільки через тиждень емоції вдалось вмістити у слова і написати
відгук. Сама атмосфера фестивалю вразила простотою і дружністю
присутніх. Досить відомі і признані автори легко спілкувались з тими,
хто тільки починає свій шлях стежками поезії. Я рада була знову
зустріти гостей та учасників вінницького "Малахітового носорогу " -
Лору Радченко, Олексія Мартиненко, було таке відчуття, ніби ми знайомі
уже безліч років, хоча насправді бачились другий раз в житті.
Особливо приємно було отримати в подарунок книгу від Миколи Ширяєва, зі
словами вдячності від автора за мої пісні. Не дивлячись на всі
переживання виступ-таки видався вдалим.
Крім того хотілося б висловити слова вдячності Рєтивому Максиму, який
люб'язно зголосився розмістити у себе на ночівлю тих, хто не поїхав до
мотелю. Надовго запам'ятається і чайна церемонія, і пісні під гітару
майже до ранку.
Отож, підводячи підсумок дякую усім, хто організовував фестиваль,
особливо Ользі Швець, тим, хто приймав у ньому участь і тим, хто
прийшов просто послухати вірші та музику.