Оскільки члени жюрі були досить різні, то названі вами "всіма визнані" засади для них теж були різними. Моїм основним критерієм було те, чи хочеться вивчити вірш напам'ять, прочитати його вголос собі, а потім кращій коліжанці, хлопцеві і мамі.
Це провина не журі, а контингенту учасників. Якщо подаються сильніші (ну так, вже колись лауреати чогось) і слабші, то вибирати слабших? І якщо зі Львова, Франківська і т.д. не подались ніякі гарні учасники, то що робити?
Ні-ні, не дай боже, я не прошу ваших лекцій. Просто цікаво, звідки така мода, бо не всі, хто називають твори медичними термінами, читали перерахованих вами авторів. Вибачте, якшошо, я не хотіла образити вас особисто. І будь ласка, не приписуйте мені теж заздрість сальєристського порядку.
Чому так багато людей хочуть називати свої книги та проекти медичними термінами? Тут "История болезни", на тій самій сторінці сайту Анна Малігон "Переливання крові", плюс ще море прикладів такого знаю... Окремою темою всякі "божевілля" і "шизофренії" в назвах. Мене як лікаря це дуже нервує. Але, певно, все має своє пояснення.
то ж вірш, а не присуд. Той, хто хоче прочитати "казнить", так і прочитає. І з "помиловать" так само. Щось має і від читача залежати. А якщо читати "нам насняться всі висновки веснИ розтоплять сніги" - то речення не має змісту, і це видно.