16 Квітня 2024, 16:58 | Реєстрація | Вхід

Вахтанг Кебуладзе “Особливості наукової есеїстики”

Дода_ла: pole_55 03 Жовтня 2021 о 15:46 | Категорія: «Спецпроекти» | Перегляди: 5403
Матеріал підготува_ла: Катерина Бортняк | Зображення: Віталій Фідик


30 вересня в рамках Карпатської літературної резиденції 2021, що проходить за сприяння Українського культурного фонду, відбулася лекція Вахтанґа Кебуладзе на тему "Особливості наукової есеїстики”. Подаємо нотатки з конспекту Катерини Бортняк.


  • Словосполука "наукова есеїстика” не виражає того концепту, про який ми говоритимемо. Можливо, доречніше вживати сполучення "інтелектуальна есеїстика”, проте тоді що — інша не інтелектуальна? Де та межа між тим, що ми називаємо "художня есеїстика” і "наукова есеїстика”? До якого виду зарахувати коротку форму Борхеса? Це художня, наукова, есеїстика взагалі? 
  • Художній есей є нон-фікшном, але таким, що не претендує на науковість та академічність.
  • Якщо філософський твір написаний взагалі без художнього хисту, то, думаю, його взагалі не варто читати. Нема чіткого поділу на "високу” літературу та популярну, інтелектуальну та розважальну, оповіданнями та есеями. Взяти до прикладу діалоги Платона — це художні твору високого ґатунку й водночас неймовірної філософської глибини. 
  • Взагалі-то, нон-фікшну не існує, бо якщо в ньому взагалі немає фікшну, то це ні про що: текст, написаний без вигадки та фантазії, читати нецікаво. Коли ми говоримо про есеїстику, маємо на увазі, що тут присутній елемент вигадки, фантазії, провокації, авантюри, інколи навіть брехні.
  • Інколи дуже важко розрізнити, де оповідання переходить в есей, а де — есей в оповідання, де фікшн у нон-фікшн і навпаки. 
  • Ми можемо говорити про феномен короткої прози, куди потрапляють і оповідання, які є фікшном і нон-фікшн.
  • Автор в есеїстиці і художній літературі: в есеїстиці, на відміну від оповідань, романів, новел, дуже важко заховатися за ліричного героя. В есеях часто фігурує "я”, інколи воно розчиняється у позиції метаспостерігача.
  • В художній есеїстиці є літературні інструменти, за допомогою яких можна заховатися за одним зі своїх "я”: образ письменника, просто людини, яка оповідає про свій досвід — це завжди автор, тільки під різними кутами та у різних амплуа. У науковій есеїстиці це майже неможливо: ти завжди виступаєш від імені "я-науковець / філософ / історик”, який має на бекграунді науку, яку вивчає, і з позиції цієї науки щось пише. Тут, з одного боку, є "я”, а з іншого — традиція, на яку можна спертися. "Я” пишу від свого імені, проте завжди можу апелювати до цієї традиції, на яку спираюся. 
  • Як інтегрувати у власний текст інші? В науковому тексті є своя усталена схема цитування через лапки. Проте тут постає питання, як не перетворити есей на низку цитат із власними коментарями, але також і не перебрехати чужі думки, а послатися більш-менш адекватно. В есеїстиці культура цитування відмінна, ти можеш дозволити собі переказати якось інакше ці думки. 
  • Культура перекладу має бути присутня не лише в академічних текстах, але й в есеїстиці, якщо вона претендує на статус наукової.
  • Наукова есеїстика відрізняється від художньої використанням понять. Коли ми вивчаємо вчення певних учених, ми насамперед маємо вивчати їхню поняттєву систему. Я, коли перекладаю твір певного філософа, обираю як перекласти термін (звісно, враховуючи усталений узус), і тоді і вже у своїх есеях я маю використовувати саме цей термін.
  • Ми завжди коливаємося між чіткістю визначення понять і глибиною метафори. Навіть в нашому щоденному мовленні ми не можемо оперувати ані чистими поняттями, ані чистими метафорами.
  •  Чисте поняття — це абсолютна тавтологія. Чиста метафора — нескінченне відсилання до чогось іншого.
  • Не можна заміняти термін синонімами: якщо саме він вживається на сторінці 10 разів, то його ж і перекладаємо одним словом 10 разів.   
  • Але з іншого боку, в перекладачів і дослідників-початківців є така хвороба: усюди бачити поняття. Інколи навіть слова на позначення понять можуть вживатися в непоняттєвому сенсі, а як просто слова. 
  • Формат есею унеможливлює розширені посторінкові примітки, а також список літератури і посилання на власні публікації, тому тобі завжди можуть закинути, що якісь цитати ти перекрутив, адже авторові йшлося про інший відтінок чи концепт. Це — як вийти голим з душу, коли тебе так і заскочили та сфотографували. 
  • Різниця між науковим письмом та науковою есеїстикою:
    • Ритм письма: для наукових текстів притаманні дуже довгі речення і повільний ритм, ще багато приміток. Для есеїстики це неможливо.
    • Оформлення: у книжці є вступ, проте він — це ще один есей, не можна у ньому написати все, що є в книжці (як є у науковій літературі), бо тоді не цікаво буде читати.  
    • В есеях приховуємо методи дослідження, які, навпаки, виставляються у наукових роботах.
    • В есеїстичній формі письма більше свободи щодо використання слів: можна гратися із різними відтінками, а у науковому творі потрібно все чітко окреслювати.
  • Важливо створити композицію книжки. Створюючи нашу збірку есеїв "Майбутнє, якого ми прагнемо”, я пішов за науковою традицією: розташував авторів за абеткою, і коли почав так робити, я побачив, що таким чином вималювалася композиція. Складність виникає, коли компонуєш книгу власних есеїв, бо потрібно виринути і подивитися на все збоку, тому інколи можна доручити це літредактору.   
  • Коли ти перекладаєш, то стаєш заручником того автора, якого перекладаєш. Я Ніцше зупинявся перекладати не тоді, коли втомлювався, а тоді, коли лякався, бо він дуже суґестивний. І після перекладу таких авторів, як Ніцше, ти стаєш їхнім заручником, і потім потребуєш реанімації: почитати щось геть інше і з іншої традиції, щоби просто відійти від нього, дистанціюватися. 
  • Деякі есеї я переробляю зі своїх наукових статей, деякі постають з авторських колонок. 
  • Мій науковий бекграунд та методологія, з якою я працюю, впливають на те, як я пишу есеї, хоча цю методологію і не прописую так, як вимагає наукова робота. Ба більше, цей процес відбувається і навпаки: мій есеїстичний досвід впливає на моє наукове письмо. 
Законспектувала Катерина Бортняк

Фото © Віталій Фідик

Під час Карпатської Літературної Резиденції заплановано 10 лекцій. Із темами лекторію, а також усіма запланованими на КЛР подіями, ви можете ознайомитися за посиланням, переглянути інші лекції ви можете на ютюб-каналі КЛР тут.

Карпатська Літературна Резиденція у Facebook: facebook.com/carpathian.residency

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

0 коментарів

Залишити коментар

avatar