Вікторія Дикобраз: «Сучасна українська література – голодний та неприручений прекрасний звір»
Дода_ла: pole_55 14 Квітня 2015 о 15:31 | Категорія: «Інтерв'ю» | Перегляди: 6705
Матеріал підготува_ла: Ольга Беца, Тарас Копчак | Зображення: Алекс Корчевскі
Вікторія Дикобраз - керівник рівненської громадської організації Література.RV, організатор чисельних літературно-мистецьких проектів, поет, автор збірки віршів «Семантика наших прикрас», котра вийшла друком саме цієї весни.
— Кажуть, що жінки — не вміють писати віршів. Що ти про це думаєш?
— Думаю, мені пощастило, що я — дикобраз. Маю шанс.
— Часто є такий поділ: жіноча поезія та чоловіча. В чому це проявляється особисто для тебе, чи ділиш так її ти?
— Здається, не ділю. Є «добра поезія» — і «недопрацьована поезія». У нас справді багато хороших чоловіків-поетів. Можливо, це пов'язано з тим, що чоловіки наполегливіші і азартніші — тому працюють над собою, тому стають своєчасно знаними. Але насправді цікаво, як буде із моїм поколінням. Я знаю немало яскравих поеток, хотілося б, аби тенденція наростала. Хоча б для різноманіття.
— Як людина, що пише та орієнтується, зокрема, в українській літературі, спробуй якось охарактеризувати її — якою ти її бачиш?
— Голодним і неприрученим прекрасним звіром, ага. У нас вдосталь незаповнених ніш, але поки мало людей, які принципово і наполегливо працюють для їх заповнення. Це про літературу в цілому — тобто і авторів (різного рівня), і агентів (яких край мало), і видавців. Є певні гарні зрушення у промоції книг, у підходах до видання окремих напрямків, у побудові контакту між автором і читачем загалом. Є письменники, які зачіпають нові теми, опрацьовують «інакші» рівні, свіжі жанри. Це рухається. Можна довго зиркати на сусідів — але насправді нам потрібен лише час. Можливо, «наша література» й не стане особливою для світу, хай навіть одним іменем, але для нас самих її згодом буде вистачати.
— Ти є організатором багатьох зустрічей з письменниками, як з поетами так і з прозаїками. Які заходи більш відвідувані — презентації прозових книг чи поетичні твори?
— Презентації відомих осіб :) У нас охоче відвідують обидва типи подій — залежить, наскільки цікаво подати автора (особливо маловідомого для міста). Кажуть, «на прозових можна поговорити, а на поетичних — відпочити».
— Література.RV — вже досить відома організація. У вас за плечима — купа вдалих реалізованих проектів. Як все починалось у вас, хто створив ЛітRV?
— Перші поетичні читання зібрав Марк Оплачко, ще наприкінці 2011 року. Туди ж — так сталося — він запросив і мене, і з тої зустрічі ми вирішили робити щось разом, бо зійшлися поглядами і настроями. Але першу серйозну презентацію ми влаштовували аж за півроку опісля, у травні. Тому певною мірою ми двоє є співзасновниками, хоча пальма таки чесно належить Марку.
— Зараз на хвилі популярності в Україні є різні мистецькі фестивалі. Ви не плануєте зробити якийсь великий, потужний фест?
— І хай їх тільки більшає. Щодо нас — колись це стане логічним новим етапом. Але зараз не хочеться бути голослівними.
— Найяскравіший захід — пригадаєш?
— Думаю, найбільш феєричним був творчий вечір «Бу-Ба-Бу» на сцені Рівненського драмтеатру у 2012 році (перший спільний виступ після 5-річної паузи). І перша наша подія такого масштабу.
— Поради організаторам-початківцям. Що потрібно для вдалого літературного заходу?
— Добре мати напарника або команду (для противаги поглядів). Не лінуватися обговорювати ідею та мету, щоб мати чітке розуміння і спільне бачення.
Найважливіше — дотримуватися правила 33-х деталей: максимально занудно і педантично прописувати, хто, що і коли робить «до проекту», «під час проекту», «після проекту». І контролювати одне одного.
— Зовсім нещодавно вийшла твоя книга. Перша. Багато відразу про це можна запитати, тому — розповідай спочатку те, що вважаєш потрібним.
— Скажу, що ні «Крок», коли робили пропозицію, ні я, коли вирішила її прийняти, навіть близько не уявляли, що вийде ось так. Якби моя добра подруга-дизайнер — Алекс Корчевскі — у свій час не запропонувала зайнятися версткою, це була б звичайна собі збірочка. Але ми поставили за мету зробити щось справді красиве, і з часом підбили на ідею двоколірного друку видавництво. На приклади перших розворотів у Юрка Матевощука була особливо класна реакція :) Скажу, що у книзі концептуально немає ні нумерації сторінок, ні змісту, ні передмови, ні інформації про автора — лише вихідні дані, тексти, епіграфи-коментарі до них і дизайн. Таким чином між читачем і автором немає жодних зобов'язань — але є розмова.
— Гадаю, що не всі твої тексти увійшли до збірки. Як відбирала, за якими критеріями?
— «Буде не соромно читати це вголос найближчі 2 роки». Десь на 95% так і вийшло. Втім, частина текстів не увійшла лише тому, що вони виключно аудіальні. У мене взагалі з тим проблема, надто люблю інтонації.
— Багато молодих авторів просто прагнуть видати свою першу книгу. У тебе було так само?
— «Просто видатись» не було. Хотілося спершу чогось досягти, чомусь навчитися, щось зрозуміти і навчитися говорити про те. Вже потім заявляти про себе. Але коли надійшла пропозиція — так, грішна, не стрималася. Але це вже був такий період, що багато текстів почувала добрими. У свій час знатиму, чи помилилася.
— Багато віршів з цієї книги є такими собі «подорожніми нотатками». Це так навмисно, чи просто так пишеться?
— Мені добре в дорозі — і читається, і пишеться. Це завжди нові персонажі, риси, поєднання слів. Мабуть, природній момент.
— В кінці книги вказаний певний трек гурту The Neighborhood. Ця композиція передає настрій книги, чи, власне, що саме ти, хотіла цим сказати?
— Це ідея Алекс. Під цю композицію вона верстала основну частину книжки — тому так, певним чином, пісня також доповнює збірку. Змістом, настроєм, власне музикою.
— Ти автор молодий, книга в тебе перша — як збираєшся презентувати, чи заплановані якісь презентаційні заходи?
— Скористаюся нагодою відвідати добрі давні й нові міста — презентації будуть. Першими відстрілялися у Вінниці (фест «Artgnosis»), далі — Тернопіль (фестиваль «Ї») і Київ (Книжковий Арсенал). Травень почнеться з Рівного. Були попередні розмови з Луцьком, Івано-Франківськом, Ужгородом. Будуть Львів, Чернівці. Вже є домовленість із Дніпропетровськом на кінець травня. Там сподіваюся потрапити в Харків, Миколаїв, Полтаву, Одесу, ще північні, ще південні. За травень би ближче розговоритися із слухачами, місцевими молодими поетами, організаторами. Сподіваюся навзаєм дати щось не менш вартісне, аніж вони мені.
— І наостанок: як гадаєш, яким повинен бути добрий поет?
— Відповідальним, уважним. І відкритим. Хай буде тріо.
Ольга Беца, Тарас Копчак