14 Грудня 2018, 10:14 | Реєстрація | Вхід

Вірші Вільяма Карлоса Вільямса в перекладах українською

19 Липня 2018 о 11:53 | Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Остап Сливинський | Перегляди: 1863



Вільям Карлос Вільямс (William Carlos Williams, 1883–1963). Один із найяскравіших американських поетів ХХ століття, за фахом – лікар-педіатр. На початку своєї літературної кар’єри був тісно пов’язаний з імажизмом та нью-йоркським авангардом. Утримував тісні, хоч подеколи й непрості стосунки з Езрою Паундом, приятелем із часів юності. 

Одним зі своїх найважливіших попередників Вільямса визнали американські поети, які шукали нової поетичної мови в 1950-х та 1960-х роках; особливий вплив він справив на бітників (зокрема, Аллена Ґінзберґа), учасників групи Black Mountain та поетів Нью-Йоркської школи. 

На думку Вільямса, поет має працювати насамперед із життєвим матеріалом – героями, речами й ситуаціями родом із повсякдення; метафізика ж виникає як мимовільний та неконтрольований обертон такого «приземленого» письма. Як лікар, який працював із «механікою» людського тіла, він описував постання вірша як процес великою мірою механічний, споріднений з виробництвом ужиткових предметів; Вільямс часто ставив у центр уваги, а навіть дещо фетишизував процес друкування поетичного тексту на машинці. Критично ставився до нарцисичної та надміру ерудиційної, інтелектуально перевантаженої поезії «високого» модернізму (насамперед до Т.С. Еліота).

Вірші, представлені в добірці, походять із різних років. Серед них – такі емблематичні для творчості Вільямса, як «Те, що маю сказати» (This Is Just To Say) та «Червона тачка» (The Red Wheelbarrow).



Рastoral

The little sparrows
Hop ingenuously
About the pavement
Quarreling
With sharp voices
Over those things
That interest them.
But we who are wiser
Shut ourselves in
On either hand
And no one knows
Whether we think good
Or evil.
                  Then again,
The old man who goes about
Gathering dog lime
Walks in the gutter
Without looking up
And his tread
Is more majestic than
That of the Episcopal minister
Approaching the pulpit
Of a Sunday.
These things
Astonish me beyond words.



A Love Song

I lie here thinking of you:—

the stain of love
is upon the world!
Yellow, yellow, yellow
it eats into the leaves,
smears with saffron
the horned branches that lean
heavily
against a smooth purple sky!
There is no light
only a honey-thick stain
that drips from leaf to leaf
and limb to limb
spoiling the colors
of the whole world—

you far off there under
the wine-red selvage of the west!



A Willow Poem

It is a willow when summer is over,
a willow by the river
from which no leaf has fallen nor
bitten by the sun
turned orange or crimson.
The leaves cling and grow paler,
swing and grow paler
over the swirling waters of the river
as if loath to let go,
they are so cool, so drunk with
the swirl of the wind and of the river—
oblivious to winter,
the last to let go and fall
into the water and on the ground.



This Is Just To Say

I have eaten
the plums
that were in
the icebox

and which
you were probably
saving
for breakfast

Forgive me
they were delicious
so sweet
and so cold



Landscape with the Fall of Icarus

According to Brueghel
when Icarus fell
it was spring

a farmer was ploughing
his field
the whole pageantry

of the year was
awake tingling
near

the edge of the sea
concerned 
with itself

sweating in the sun
that melted
the wings’ wax

unsignificantly
off the coast
there was

a splash quite unnoticed
this was
Icarus drowning



Spring and All

By the road to the contagious hospital
under the surge of the blue
mottled clouds driven from the
northeast – a cold wind.  Beyond, the
waste of broad, muddy fields
brown with dried weeds, standing and fallen

patches of standing water
the scattering of tall trees

All along the road the reddish
purplish, forked, upstanding, twiggy
stuff of bushes and small trees
with dead, brown leaves under them
leafless vines –

Lifeless in appearance, sluggish
dazed spring approaches –

They enter the new world naked,
cold, uncertain of all
save that they enter.  All about them
the cold, familiar wind –

Now the grass, tomorrow
the stiff curl of wildcarrot leaf
One by one objects are defined –
It quickens:  clarity, outline of leaf

But now the stark dignity of
entrance – Still, the profound change
has come upon them:  rooted, they
grip down and begin to awaken



The Red Wheelbarrow

so much depends
upon

a red wheel
barrow

glazed with rain
water

beside the white
chickens.



Complete Destruction

It was an icy day.
We buried the cat,
then took her box
and set fire to it

in the back yard.
Those fleas that escaped
earth and fire
died by the cold.



The Desolate Field

Vast and gray, the sky
is a simulacrum
to all but him whose days
are vast and gray, and—
In the tall, dried grasses
a goat stirs
with nozzle searching the ground.
—my head is in the air
but who am I…?
And amazed my heart leaps
at the thought of love
vast and gray
yearning silently over me.



Winter Trees

All the complicated details
of the attiring and
the disattiring are completed!
A liquid moon
moves gently among
the long branches.
Thus having prepared their buds
against a sure winter
the wise trees
stand sleeping in the cold.



Marriage

So different, this man
And this woman:
A stream flowing 
In a field.



The Young Housewife

At ten A.M. the young housewife
moves about in negligee behind
the wooden walls of her husband's house.
I pass solitary in my car.

Then again she comes to the curb
to call the ice-man, fish-man, and stands
shy, uncorseted, tucking in
stray ends of hair, and I compare her
to a fallen leaf.

The noiseless wheels of my car
rush with a crackling sound over
dried leaves as I bow and pass smiling.
Пастораль

Дрібні горобці
Стрибають собі легковажно
По тротуару
Верещать
Сперечаються
Про щось знане
Лиш їм.
Та ми мудріші
Ми обвішуємося
Замками
Щоб ніхто не збагнув
Що там – добро чи зло –
У нас на умі.
                          А згодом
Старий
Проходить стічною канавою
Збираючи собаче лайно
Не піднімає голову
Та крок його
Достойніший
Ніж хода єпископа
Що підходить до кафедри
Під час недільної меси.
Ось що
Дивує мене понад усякі слова.



Любовна пісня

Я лежу тут і думаю про тебе:

цілий світ 
заплямований любов’ю!
Жовте, жовте, жовте – 
воно в'їдається в листя,
змішується з шафраном,
рогате віття
хилиться важко
під гладким пурпуровим небом!
Тут цілковита тьма,
лише густо-медова пляма
перетікає з листка на листок
з гілки на гілку,
псуючи кольори
цілого світу –

ти далеко, далеко,
за винно-червоною лямівкою обрію!



Вербовий вірш

Верба на схилі літа,
верба понад рікою –
жоднісінький листок не впав із неї,
жоден не засох
під сонцем помаранчевим, багряним.
Листки все туляться до неї, бліднуть,
тремтять і бліднуть
над тихим виром вод,
немов не хочеться їм опадати –
такі принишклі і сп’янілі
від виру, вітру, течії ріки,
забувши про зимову студінь,
вони останніми впадуть
на воду й береги.



Те, що маю сказати

Я з’їв
сливи
з нашого
холодильника

ти їх
мабуть
залишила
на сніданок

Пробач мені
вони були такими смачними
солодкими
й прохолодними



Краєвид із падінням Ікара

Якщо вірити Брейґелю
коли падав Ікар
була весна

селянин орав 
ниву
вся пишнота

року
прокинулась 
і вирувала

край морського берега
один
у неї клопіт

пітніти в променях
що розтопили
віск у крилах

ніхто і не помітив
як там 
далеко в хвилях

щось тихо сплеснуло
це потопав
Ікар



Весна і все решта

Дорогою до інфекційної лікарні
під цілим морем блакиті
яким гнало строкаті хмари
з північного сходу – холодний вітер. Обабіч –
розлогі болотисті поля
де брунатніють висохлі трави, тут-там –

озерця стоячих вод
громадка високих дерев

Уздовж шляху – червоняста
пурпурова вузлувата вперта ламка
плоть кущів і маленьких дерев
із мертвим брунатним листям
а нижче – голі пагони

Здавалося мертві мляві
приголомшені наближенням весни –

Вони вступають у новий світ голяка
змерзлі ні в чому не впевнені
крім того що вони саме тут. Довкола
знайомий пронизливий вітер.

Сьогодні трава а завтра
з неї будуть жорсткі кучері дикої моркви
Один за одним предмети набувають обрисів
Дедалі швидше: малюнок, форма листка

Наразі ж – cувора урочистість входу 
Проте глибинна зміна 
вже сталася: міцно вчепившись корінням
вони прокидаються



Червона тачка

так багато залежить
від

червоної
тачки

що блищить
під дощем

коло білих
курчат.



Цілковите знищення

День був морозний.
Ми поховали кішку,
а потім узяли її коробку
й спалили

на задньому дворі.
Тих бліх, які уникнули
землі й вогню,
убив мороз.



Покинуте поле

Широке й сіре, небо
віддзеркалює все, 
окрім нього, чиї дні –
широкі й сірі, де
В сухих високих травах
коза обмацує,
шукає носом твердь.
– голова моя в повітрі,
але хто я?..
Моє серце, зачудоване, підстрибує
на думку про любов –
широку, сіру,
що тихо тужить наді мною.



Зимові дерева

Усі складні церемонії
одягання
і роздягання завершено!
Рідкий місяць
м’яко пливе поміж 
довгим гіллям.
Схоронивши свої брості
від неминучої зими,
стоять мудрі дерева
і дрімають у холоді.



Одруження

Такі різні, цей чоловік
І ця жінка:
Струмок, який тече
Серед поля.



Молода господинька

О десятій ранку молода господинька
порається в халаті десь
за дерев’яними стінами чоловікового дому.
Я проїжджаю повз, сам в авто.

А вона підходить до бордюра,
щоб зупинити розвізника льоду чи риби, стоїть
полохка, без корсета, поправляючи
неслухняне волосся, і мені вона схожа
на опалий листок.

Безшелесні шини мого авто
кришать шарудке сухе листя,
а я, минаючи її, киваю і усміхаюся.

Переклад з англійської Остапа Сливинського. Куратор та редактор розділу – Олег Коцарев


Остап Сливинський (нар. 1978) – поет, перекладач, критик, есеїст. Автор чотирьох поетичних збірок, понад сотні есе, колонок, рецензій, оглядів в українській та закордонній періодиці. Твори перекладені 15-ма мовами.

Перекладає художню і наукову літературу з англійської, білоруської, болгарської, македонської, польської, російської мов. Серед авторів, яких перекладав, є Дерек Волкотт, Чеслав Мілош, Анджей Стасюк, Ольга Токарчук, Ґеорґі Ґосподинов.

Був координатором Міжнародного літературного фестивалю в рамках Форуму видавців у Львові (2006–2007), співкоординатором фестивалю «Дні перекладу» (Київ, 2015). Брав участь у багатьох літературних та перекладацьких фестивалях в Україні і за кордоном.

Член редколегії польсько-українсько-німецького літературного часопису «Радар» (Краків). Викладає історію польської літератури у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Ініціатор і учасник синтетичних мистецьких проектів і перформансів. 

0 коментарів

Залишити коментар

avatar