Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55 Кількість переглядів: 1418
Розклад заходів із презентацією поетичної збірки Олеся Барліга «Насолода уявної смерті» у жовтні.
Дніпропетровськ
12 жовтня, 14.00
Презентація-інтерв?ю
Національний гірничий університет України
Адреса: пр. Карла Маркса 19, 1-й корпус, 57 аудиторія
12 жовтня, 17.00
Презентація, дискусія про зв?язки сучасних запорізької та дніпропетровської літератур
Музей «Літературне Придніпров?я»
Адреса: пр. Карла Маркса, 64
Запоріжжя
18 жовтня, 17.00
Презентація збірки, дискусія з аудиторією
Галерея сучасного мистецтва «Lеnin»
Адреса: пр. Леніна, 193
25 жовтня, 14.30
Презентація збірки, дискусія про актуальну поезію
Запорізький національний університет, читальний зал філологічного факультету Наукової бібліотеки ЗНУ
Адреса: вул. Жуковського, 66-а, 2-й корпус
З відгуків
«Книга Олеся Барлига позволяет говорить о нём как о заметной фигуре в уже, казалось бы, полностью укомплектованном поколении поэтов-двухтысячников – не в последнюю очередь благодаря тому, что Барлиг не стесняется вести плодотворный диалог с русской поэтической традицией последнего времени. Удачное сочетание наблюдательности и изобретательности позволяет поэзии Барлига быть одновременно интересной и доступной»
Дмітрій Кузьмин, перекладач, літературтрегер, головний редактор журналу поезії «Воздух» та літературних порталів «Вавилон», «Новая литературная карта России».
«Олесь Барліг – один із лідерів такого специфічного й окремішнього явища, як поезія Придніпров'я. У нього немає жодних обмежень у тому, звідки черпати свої образи, реалії, ритми чи алюзії. І навіть там, де Барліг виявляється неперебірливим, він залишається талановитим та драйвовим, і це головне»
Олег Коцарев, поет, прозаїк, публіцист
«Стихотворения Олеся Барлига интересны и важны для современной украинской литературы не только яркостью образов и замечательной свободой письма, но и напряженностью мысли, страстным желанием обрести свое и своей страны место "в этом прекрасном и яростном мире"...»
Фаина Гримберг, поет, прозаїк, перекладач, публіцист
«У своїй книзі Олесь Барліг пропонує блискучий приклад шляхів, завдяки яким поезія залишається актуальною у добу глобалізації та все більшого домінування електронних мас-медій. Творення проникливих голосів ліричних «я» через активне залучення найрізноманітніших верств сучасного культурного досвіду, де у калейдоскопі сходяться твори майстрів італійського Ренесансу і тату на тулубі сучасної порнозірки, дисидентський модернізм радянської доби та досвід новітньої заробітчанської еміґрації, дозволяє поетові навіть у наш час, коли людина щомиті бомбардується шаленою хвилею фраґментованої інформації, донести до читача щирі та одвічні людські емоції»
Віталій Чернецький, літературознавець, перекладач
«Стихи Олеся насыщенны образами и ассоциациями, словно маршрутка в час пик. Мы, читатели, праздные в этой толпе, целенаправленно едущей на свои заводы, фабрики, пароходы, офисы, газеты, институты, одним глазом заглядываемся на весь этот вавилон. Мы туристы в этом мире, полном запахов, слов и взглядов. Мы инопланетяне, случайно попавшие на планету обезьян. Маленькое карманное море, обратиться к которому можно всегда. Позвонить, написать в его ЖЖ или просто открыть книгу стихов. Планета обезьян – планета поэтов…»
Максим Бородин, поет
ВІД ЛІТРЕДАКТОРА
Вірші в цій книзі цілком відповідають поетичному «маніфесту» Олеся Барліга, який увійшов до «антологии ОДНОГО стиха (в поисках утраченного я)». В ньому він оповідає про своє єднання із маскультом. Однак це не просто загравання із поп-культурою, як із зубожілим бідним родичем (що найчастіше зустрічається у сучукрліті). Це бурхливий процес метаболізму за її участю. Чи навіть еволюції, де ситуативні мутації і є тим «гением, другом парадоксов, и случаем, богом изобретателем…» Читаючи вірші Олеся, мимоволі згадуєш мультсеріал «Ugly Americans», тільки у цій какофонії монстрів (усіх можливих і неможливих міфологій світу) разом із відомими персонажами масової культури представлені й цілком реальні (але від того не менш екзотичні) зірки ґей-порно Кеннеді Картер і Данель Марвін, алхімік Джон Ді, колишній коханець Мадонни Тоні Вард, середньовічний сюрреаліст Джузеппе Арчімбольдо…
Та не лише цим цікава збірка «Насолода уявної смерті». В рецензії на запорізький випуск альманаху «Нова проза» літературознавець Юрій Ганошенко говорить, що в творах Олеся Барліга сучасний чоловік «втрачає свої жорстко детерміновані культурою обриси, демонструє нетрадиційні й цікаві варіанти чуттєвості». І навіть якщо зробити знижку на те, що це слова промовлені на адресу свого кума, вірші Олеся й направду приваблюють відмінними відтінками самосвідомості на тлі «рядових» чоловічих рефлексій в поезії його покоління. Й те, що самі такі тексти відкривають цю збірку, говорить про їхню винятковість для самого автора.
Отже, книга «Насолода уявної смерті» пропонує читачеві мандрівку двома художніми світами, що, перезапилюючи один одного, створюють множинність оптичних ефектів ліричного героя і культурного простору, в якому він перебуває.
Аліна Гаврош
ВІД АВТОРА
Це видання зібрало вірші, написані після виходу збірки придніпровської поезії «Гімн очеретяних хлопчиків», що підсумувала один з напрямків моїх творчих пошуків у 2010 році. Робочою назвою книги було «За Арктикою і Антарктидою є загробні хутори»*. Вона мала вшановувати той романтичний і натхненний час початку «нульових», коли я входив у літературу і коли вітчизняний літературний процес ще не перетворився на рутину та одноманітність текстів, що пише начебто незліченна кількість людей, але повсякчас здається, ніби їх творить двійка-трійка одних і тих самих авторів. А ще назва влучно ілюструвала все те, що збережено останнім часом у папці з віршами на моєму комп’ютері. Це тема смерті – символічної, метафоричної, уявної і справжньої. Смерті людини, речей і літератури. Смерті як предтечі і як P.S. Це тема розрізненої світової міфології, котра у своєму бажанні зібрати себе наново комбінується із сучасною повсякденністю і внутрішнім світом ліричного героя й на помежів’ї цього породжує простір, де Надія Мейхер перетворюється на Міледі Третьої світової, а Ані Лорак – на Вамана, п’ятого аватара Вішну, котрий набув образу карлика-брахмана, де праці Якова Новицького стають дотичними до «Некрономікону» Говарда Лавкрафта а Святий Ілля – до толкієнівського назґула… Відтак це тема метаморфоз, а значить і квазісмерті. Й тому назва збірки, що я в останню мить виніс на обкладинку, – може стати ім’ям ледь не для кожного вірша цієї книги.
* «За Арктикою і Антарктидою є загробні хутора» – назва тексту, що увійшов до книги «Антологія українського самвидаву. 2000-2004»
