27 Січня 2022, 22:16 | Реєстрація | Вхід

Вірші Тумаса Транстьомера в перекладах українською

02 Грудня 2021 | Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Тетяна Непипенко | Перегляди: 1252


Тумас Єста Транстрьомер (Tomas Gösta Tranströmer; 1931-2015) — шведський поет, професійний піаніст, лавреат Нобелівської премії з літератури 2011 року, один із найвпливовіших та найвидатніших скандинавських поетів останніх десятиліть. Автор 12 книг віршів і прози, серед них — навіть експериментальні шведські хайку (збірка віршів «Велика таїна» / «Den stora gåtan»). У поетиці Т. Транстрьомера можна помітити впливи експресіонізму та модернізму. Поезія Тумаса Транстьомера — виразна та стисла, помітна увага до деталей навколишнього світу, споглядальність. Прості, звичні образи з повсякденного життя по-новому розкриваються у сприйнятті поета і вражають своєю лаконічною пронизливістю, майже містичним перевідкриттям світу.



Allegro

Jag spelar Haydn efter en svart dag
och känner en enkel värme i händerna.

Tangenterna vill. Milda hammare slår. 
Klangen är grön, livlig och stilla.

Klangen säger att friheten finns
och att någon inte ger kejsaren skatt.

Jag kör ner händerna i mina haydnfickor
och härmar en som ser lugnt på världen.

Jag hissar haydnflaggan – det betyder:
”Vi ger oss inte. Men vill fred.”

Musiken är ett glashus på sluttningen
där stenarna flyger, stenarna rullar.

Och stenarna rullar tvärs igenom
men varje ruta förblir hel.


April och tystnad

Våren ligger öde.
Det sammetsmörka diket
krälar vid min sida
utan spegelbilder.
Det enda som lyser
är gula blommor.
Jag bärs i min skugga
som en fiol
i sin svarta låda.
Det enda jag vill säga
glimmar utom räckhåll
som silvret
hos pantlånaren.


Dygnkantring 

Stilla vaktar skogsmyran, ser i intet
in. Och intet hörs utom dropp från dunkla
lövverk och det nattliga sorlet djupt i
sommarens canyon.

Granen står som visaren på ett 
urverk,
taggig. Myran glöder i bergets skugga.
Fågel skrek! Och äntligen. Långsamt börjar
molnforan rulla.


Eldklotter 

Under de dystra månaderna gnistrade mitt 
liv till
bara när jag älskade med dig.
Som eldflugan tänds och slocknar, tänds och slocknar
- glimtvis kan man följa dess väg
i nattmörkret mellan olivträden.

Under de dystra månaderna satt själen hopsjunken
och livlös
men kroppen gick raka vägen till dig.
Natthimlen råmade.
Vi tjuvmjölkade kosmos och överlevde.


***

En junimorgon då det är för tidigt
att vakna men för sent att somna om.

Jag måste ut i grönskan som är fullsatt
av minnen, och de följer mig med blicken.

De syns inte, de smälter helt ihop
med bakgrunden, perfekta kameleonter.

De är så nära att jag hör dem 
andas
fast fågelsången är bedövande.
Алеґро 

Граю Гайдна по чорному дню,
І відчуваю легке тепло в руках. 

Клавіші жадають. Б’ють м’які молоточки.
Звук — зелений, живий і спокійний.

Звук мовить: свобода існує,
Хтось не платить цісарю подать.

Руки пірнають у гайднокишені; 
Я вдаю, ніби ніщо мене не бентежить 

Я підіймаю гайдностяг — це значить: 
«Ми не здаємось. Та прагнемо миру».

Музика — скляний дім на схилі, 
З якого летить і котиться каміння. 

І каміння пролітає наскрізь,
Але кожне вікно ціле.  


Квітень і тиша

Весна пустельна.
Оксамитово-чорний рів
підповзає до мене, 
не віддзеркалюючись. 
Єдине, що блищить — 
Жовті квіти.
У своїй тіні я —
наче скрипка 
в чорнім футлярі.
Єдине, що сказати б хотів,
виблискує, недосяжне, 
мов срібло 
лихваря. 


Цілодень

Тихо чатує лісова мураха, вдивляється 
в ніщо. Й не чує нічого, лиш накрапання
з темного листя, шепіт нічний в глибині 
літнього каньйону.

Випросталась ялина, годинниковою стрілкою,
гостро. Сяє мураха в тіні гори.
Крик птаха! Нарешті. Починає поволі
клубочитись хмара. 

Вогнеписьмо

Тьмяними місяцями освітлювалось моє життя, 
лиш коли я з тобою кохався. 
Як світлячок запалювалось і гасло,
запалювалось і гасло 
— можна простежити його сяйний шлях
між олив у мороці ночі. 

Тьмяними місяцями сиділа душа зіщулена 
й нежива,
але тіло до тебе прямувало. 
Ревіло нічне небо. 
Ми видоїли космос і живими лишились.


***
 
Червневий ранок: ще зарано
прокидатися, але запізно засинати. 

Маю виходити в зелення, сповнене
спогадами, вони стежать за мною.

Вони невловні, сплелися з довкіллям — 
неперевершені хамелеони. 

Вони так близько, що я можу чути їхні подихи,
навіть крізь приголомшливий спів птахів.

Переклад — Тетяна Непипенко. Куратор та редактор розділу – Олег Коцарев. Фото © Hans Gedda



Тетяна Непипенко — перекладачка, літературознавиця. Закінчила Інститут Філології КНУ ім. Тараса Шевченка за спеціальністю «Німецька філологія та переклад, англійська мова» (2021). Вчилася зимовий семестр (2020-2021) в Університеті Ліннея, де написала бакалаврську наукову роботу «Тематика говоріння і мовчання в поезії Інґеборґ Бахман і Пауля Целана». Учасниця Літньої школи перекладу-2020.  

Навчається в Києво-Могилянській академії, перекладає з англійської, німецької, шведської та їдишу.

1 коментарів

avatar
3
1 Марина Шевцова • 18:04, 02 Грудня 2021
Ці вірші стали для мене відкриттям. Читала німецьку, французьку, англійську поезії, але скандинавську - ніколи. Тетяно, дякую за переклад. Влаштую для себе в грудні скандинавські читання.

Залишити коментар

avatar