Вірші Констандиноса Кавафіса в перекладах українською
Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Назарій А. Назаров | Перегляди: 5920
«Кавафіс зумисне писав "неправильними" розмірами, іноді з білого вірша переходячи на верлібр чи майже прозу. Ці особливості послідовно збережено в перекладі».
Від перекладача
Κωνσταντίνος Καβάφης / Констандинос Кавафіс
1863-1933
Ωραία λουλούδια κι άσπρα ως ταίριαζαν πολύ Μπήκε στο καφενείο όπου επήγαιναν μαζύ. — Ο φίλος του εδώ προ τριώ μηνών του είπε, «Δεν έχουμε πεντάρα. Δυο πάμπτωχα παιδιά είμεθα - ξεπεσμένοι στα κέντρα τα φθηνά. Σ' το λέγω φανερά, με σένα δεν μπορώ να περπατώ. Ένας άλλος, μάθε το, με ζητεί.» Ο άλλος του είχε τάξει δυο φορεσιές, και κάτι μεταξωτά μαντήλια.- Για να τον ξαναπάρει εχάλασε τον κόσμο, και βρήκε είκοσι λίρες. Ήλθε ξανά μαζύ του για τες είκοσι λίρες· μα και, κοντά σ' αυτές, για την παληά φιλία, για την παληάν αγάπη, για το βαθύ αίσθημά των. — Ο «άλλος» ήταν ψεύτης, παληόπαιδο σωστό· μια φορεσιά μονάχα του είχε κάμει, και με το στανιό και τούτην, με χίλια παρακάλια. Μα τώρα πια δεν θέλει μήτε τες φορεσιές, και μήτε διόλου τα μεταξωτά μαντήλια, και μήτε είκοσι λίρες, και μήτε είκοσι γρόσια. Την Κυριακή τον θάψαν, στες δέκα το πρωϊ. Την Κυριακή τον θάψαν: πάει εβδομάς σχεδόν. Στην πτωχική του κάσα του έβαλε λουλούδια, ωραία λουλούδια κι άσπρα ως ταίριαζαν πολύ στην εμορφιά του και στα είκοσι δυο του χρόνια. Όταν το βράδυ επήγεν — έτυχε μια δουλειά, μια ανάγκη του ψωμιού του — στο καφενείον όπου επήγαιναν μαζύ: μαχαίρι στην καρδιά του το μαύρο καφενείο όπου επήγαιναν μαζύ. | Яскраві гарні квіти були так до лиця Він прийшов у кав'ярню, куди ходили разом. Три місяці тому товариш тут сказав: «Ні шеляга нема в нас. Ми просто двоє жебраків, які в шинках убогих розорені гульнею. Про це скажу відверто: гуляти із тобою я вже не можу — інший, знай, мене жадає». Пообіцяв той «інший» йому дві одежини і шовкову хустину... Щоб знов вернути друга, він світ перевернув, та двадцять лір знайшов: і знов пішов із ним на двадцять лір гуляти, та не лише за гроші, але заради дружби і давнього кохання, глибоких почуттів. Той «інший» брехуном був, негідником справдешнім: йому він справив тільки одненьку одежину, лише після погроз і тисячі благань. Сьогодні вже не хоче він нової одежі, не хоче взагалі шовкової хустини, — не хоче двадцять лір та й навіть двадцять грошів. Ховали у неділю о десятій ранку, Ховали у неділю — тиждень вже минув. В його труну бідняцьку гарні кидав квіти: яскраві гарні квіти, які були так до лиця його красі юнацькій, двадцятидворічній. Коли вечір надійшов, він знайшов роботу, щоб заробить на хліб – в кав'ярні тій, куди вони ходили разом; ніж у його серці, темна ця кав'ярня, куди ходили разом. |
1929
Ρωτούσε για την ποιότητα Απ' το γραφείον όπου είχε προσληφθεί σε θέση ασήμαντη και φθηνοπληρωμένη (ως οκτώ λίρες το μηνιάτικό του: με τα τυχερά) βγήκε σαν τέλεψεν η έρημη δουλειά που όλο το απόγευμα ήταν σκυμένος: βγήκεν η ώρα επτά, και περπατούσε αργά και χάζευε στον δρόμο.— Έμορφος· κ' ενδιαφέρων: έτσι που έδειχνε φθασμένος στην πλήρη του αισθησιακήν απόδοσι. Τα είκοσι εννιά, τον περασμένο μήνα τα είχε κλείσει. Εχάζευε στον δρόμο, και στες πτωχικές παρόδους που οδηγούσαν προς την κατοικία του. Περνώντας εμπρός σ' ένα μαγαζί μικρό όπου πουλιούνταν κάτι πράγματα ψεύτικα και φθηνά για εργατικούς, είδ' εκεί μέσα ένα πρόσωπο, είδε μια μορφή όπου τον έσπρωξαν και εισήλθε, και ζητούσε τάχα να δει χρωματιστά μαντήλια. Ρωτούσε για την ποιότητα των μαντηλιών και τι κοστίζουν· με φωνή πνιγμένη, σχεδόν σβυσμένη απ' την επιθυμία. Κι ανάλογα ήλθαν η απαντήσεις, αφηρημένες, με φωνή χαμηλωμένη, με υπολανθάνουσα συναίνεσι. Όλο και κάτι έλεγαν για την πραγμάτεια — αλλά μόνος σκοπός: τα χέρια των ν' αγγίζουν επάνω απ' τα μαντήλια· να πλησιάζουν τα πρόσωπα, τα χείλη σαν τυχαίως· μια στιγμιαία στα μέλη επαφή. Γρήγορα και κρυφά, για να μη νοιώσει ο καταστηματάρχης που στο βάθος κάθονταν. | Про якість запитав З контори, де призначений він був на місце непримітне з убогою платнею (лиш вісім лір на місяць він заробити міг), він вийшов, як самотня скінчилася робота — у сутінках, уже на схилі дня, о сьомій десь — і вештавсь допізна по вулицях вечірніх. Привабливий, прекрасний. Здавалося, вершини він досяг у повноті чуттєвої наснаги. Вже двадцять дев’ять років сповнилось йому. Він вулицями вештавсь і провулками убогими, які вели до його дому. Минаючи якийсь маленький магазин, де продавали для робітників дешевий одяг недобротний, побачив усередині обличчя — і красу, що розпалила і примусила ввійти неначеб на хустини подивитись. Про якість запитав хустин пістрявих, про вартість — шепотом приглушеним, нечутним майже зовсім від бажання. І відповідь почулася подібна — у голосі розгубленім і тихім впізнать таємну згоду було легко. Вони товар усе переглядали, щоб руки доторкатися могли під хустками, немовби випадково, обличчя щоб торкалися й вуста: миттєві дотики юнацьких тіл... Поспішні й потайні, щоб не помітив крамниці власник, що сидів позаду. |
1930
Δύο νέοι, 23 έως 24 ετών Απ' τες δεκάμισυ ήτανε στο καφενείον, και τον περίμενε σε λίγο να φανεί. Πήγαν μεσάνυχτα — και τον περίμενεν ακόμη. Πήγεν η ώρα μιάμισυ· είχε αδειάσει το καφενείον ολοτελώς σχεδόν. Βαρέθηκεν εφημερίδες να διαβάζει μηχανικώς. Απ' τα έρημα, τα τρία σελίνια του έμεινε μόνον ένα: τόση ώρα που περίμενε ξόδιασε τ' άλλα σε καφέδες και κονιάκ. Κάπνισεν όλα του τα σιγαρέτα. Τον εξαντλούσε η τόση αναμονή. Γιατί κιόλας μονάχος όπως ήταν για ώρες, άρχισαν να τον καταλαμβάνουν σκέψεις οχληρές της παραστρατημένης του ζωής. Μα σαν είδε τον φίλο του να μπαίνει — ευθύς η κούρασις, η ανία, οι σκέψεις φύγανε. Ο φίλος του έφερε μια ανέλπιστη είδησι. Είχε κερδίσει στο χαρτοπαικτείον εξήντα λίρες. Τα έμορφά τους πρόσωπα, τα εξαίσιά τους νειάτα, η αισθητική αγάπη που είχαν μεταξύ τους, δροσίσθηκαν, ζωντάνεψαν, τονώθηκαν απ' τες εξήντα λίρες του χαρτοπαικτείου. Κι όλο χαρά και δύναμις, αίσθημα κι ωραιότης πήγαν — όχι στα σπίτια των τιμίων οικογενειών τους (όπου, άλλωστε, μήτε τους θέλαν πια): σ'ένα γνωστό τους, και λίαν ειδικό, σπίτι της διαφθοράς πήγανε και ζητήσαν δωμάτιον ύπνου, κι ακριβά πιοτά, και ξαναήπιαν. Και σαν σωθήκαν τ' ακριβά πιοτά, και σαν πλησίαζε πια η ώρα τέσσερες, στον έρωτα δοθήκαν ευτυχείς. | Двоє юнаків, 23-24 літ З’явився у кав'ярні о пів на одинадцяту. Чекав його — він скоро мав прийти. Вже північ за вікном — а він усе чекає. Ось навіть перша тридцять — і кав'ярня вже спорожніло ледве не цілком. Пригнічений, зігнувся механічно почитати газету. Із трьох самотніх шилінгів його залишився один: увесь цей час, що він чекав, він замовляв лиш каву і коньяк і викурив свої всі сигарети. Знесилений таким чеканням, сам просидівши ті всі години, він почав перебирать нав’язливі думки про життя своє, що схоже на блудницю. Та враз побачив: друг ввійшов — і вмить нудьга, утома і тяжкі думки ізникли. Друг його приніс неждану новину: шістдесят лір він роздобув у гральнім домі. Привабливі обличчя їхні і чудову юність, й нестямлене кохання, що було між них, — мов освіжили, збадьорили, воскресили ті шість десятків лір, здобутих у гральнім домі. Немов сама любов, краса і сила вони пішли — але не до родин своїх благочестивих (а втім, там їх більше не чекали): а у знайомий, що репутацію мав дивну, — в розпусний дім пішли й замовили кімнату, дорогих напоїв — і пиячили. Коли напої випито було й година наближалася четверта, щасливому коханню віддались. |
1927
Εικών εικοσιτριετούς νέου καμωμένη από φίλον του ομήλικα, ερασιτέχνην Τελείωσε την εικόνα χθες μεσημέρι. Τώρα λεπτομερώς την βλέπει. Τον έκαμε με γκρίζο ρούχο ξεκουμπωμένο, γκρίζο βαθύ· χωρίς γελέκι και κραβάτα. Μ’ ένα τριανταφυλλί πουκάμισο· ανοιγμένο, για να φανεί και κάτι από την εμορφιά του στήθους, του λαιμού. Το μέτωπο δεξιά ολόκληρο σχεδόν σκεπάζουν τα μαλλιά του, τα ωραία του μαλλιά (ως είναι η χτενισιά που προτιμά εφέτος). Υπάρχει ο τόνος πλήρως ο ηδονιστικός που θέλησε να βάλει σαν έκανε τα μάτια, σαν έκανε τα χείλη… Το στόμα του, τα χείλη που για εκπληρώσεις είναι ερωτισμού εκλεκτού. | Портрет двадцятитрирічного юнака, намальований його другом-однолітком, художником-любителем Домалював учора портрет цей ополудні. А зараз розглядає. Зобразив його в сірім розстебнутім костюмі — аж темно-сірім, без жилета і краватки, у злегка привідкритій рожевій сорочці, щоби показати його грудей принадність і молодої шиї. Його чоло ізправа було покрите зовсім зачесаним волоссям — прекрасним тим волоссям (бо зачіски такі були тоді у моді). Відтінок цілковито вчувався сластолюбний, який хотів віддати у погляді очей, у хтивім згині вуст... Рота його, вуст що знались на добірних насолодах. |
1928
Κατά τες συνταγές αρχαίων Eλληνοσύρων μάγων «Ποιό απόσταγμα να βρίσκεται από βότανα γητεύματος», είπ' ένας αισθητής, «ποιό απόσταγμα κατά τες συνταγές αρχαίων Ελληνοσύρων μάγων καμωμένο που για μια μέρα (αν περισσότερο δεν φθάν' η δύναμίς του), ή και για λίγην ώρα τα είκοσι τρία μου χρόνια να με φέρει ξανά· τον φίλον μου στα είκοσι δυο του χρόνια να με φέρει ξανά — την εμορφιά του, την αγάπη του. »Ποιό απόσταγμα να βρίσκεται κατά τες συνταγές αρχαίων Ελληνοσύρων μάγων καμωμένο που, σύμφωνα με την αναδρομήν, και την μικρή μας κάμαρη να επαναφέρει.» | Який узвар елліносирійських магів старожитніх «Який узвар потрібен помічний із диких трав, — зітхав один естет, — який узвар потрібен за рецептом елліносирійських магів старожитніх, який лише на день (якщо на довше йому не стане сили) чи хоч на крихту часу мені поверне знову двадцять три й товариша мого двадцяти двох літ поверне знов — красу його, його любов?.. Що за узвар потрібен за рецептом елліносирійських магів старожитніх, який примусить бігти час навспак й поверне нам маленьку комірчину?» |
1931
З новогрецької переклав Назарій А. Назаров. Куратор та редактор розділу — Олег Коцарев. Фото © koutipandoras.gr
1
Viktor Pylypenko
