11 Квітня 2021, 16:39 | Реєстрація | Вхід

Вірші Катажини Сьльончки в перекладах українською

10 Березня 2021 | Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Ія Ківа | Перегляди: 1507



Катажина Сьльончка (Katarzyna Ślączka) — поетка, ілюстраторка, редакторка відділу прози „Portalu Pisarskiego”. Народилася в 1990 році, вивчала редакторську справу на факультеті польської філології Зельоноґурського університету. Вірші друкувалися в „Kurierze Poetyckim”, „2Miesieczniku”, „Helikopterze”, „Wizjach”, „Interze-” та ін. Також в антології „Grała w nas gra” (2017). Живе в Зельоній Ґурі.



PRZEDŚWIT NA SZYBIE

nasłuchuję  
coś  jakby światło  
rozlepia ptakom skrzydła
  
momentami jest tu bardzo cicho  
ustaje wiatr i szelest palców
na skórze
  
panuje głód
  
gdy nie mogę w porę zasnąć
milkną drzewa po drugiej stronie drogi
ich gałęzie białe jak kości  
znaczą ślady domu  
o którym nie wiem prawie nic
СВІТАНОК НА ШИБЦІ

вслухаюсь
щось ніби світло
розліплює птахам крила

часом тут дуже тихо
припиняється вітер і шелест пальців
на шкірі

скрізь голод

коли не вдається вчасно заснути
замовкають дерева по той бік вулиці
їхні галузки білі як кістки
означають сліди дому
про який майже нічого не знаю


SPOTKANIA W POŁOWIE DROGI

Za każdym razem, kiedy próbuję coś powiedzieć,
nocą śni mi się babka.
jak z bielmem na oku i palcem przy ustach
wchodzi po schodach.

pamiętam, że miała na imię Ewa,
chociaż wcale nie lubiła uprawiać ogródka,
bała się węży, a po jabłkach ją mdliło,
zupełnie jak mnie.

może więc śnimy się sobie nawzajem.
układamy historie o przyszywaniu guzików
i zapachu mężczyzn na dziewczęcej skórze.

ile może się go zmieścić na obojczyku?

od poniedziałku do soboty,
kiedy nocą schodzę napić się wody,
połykam słowa, knebluję sobie usta.
szukam jej i grzechu, o którym nie pozwala mówić.

siódmego dnia odpoczywam –
to dobra pora na umieranie do czysta.
ЗУСТРІЧ НА ПІВДОРОЗІ

Щоразу, як намагаюся щось сказати,
вночі мені сниться бабця.
як із більмом на оці і пальцем біля вуст
вона піднімається сходами.

я пам’ятаю, що її звали Єва,
хоч вона взагалі не любила доглядати за садом,
боялася змій, а від яблук її млоїло,
точнісінько як мене.

можливо, ми снимось одна одній водночас.
вигадуємо історії про пришивання ґудзиків
і запах чоловіків на дівочій шкірі.

скільки його поміщається на ключиці?

з понеділка по суботу,
коли вночі спускаюся напитись води,
я ковтаю слова, затикаю рот собі кляпом.
шукаю її та гріх, про який вона говорити не дозволяє.

а на сьомий день я відпочиваю —
це добрий час, щоб остаточно померти.


ŁYŻECZKOWANIE

Wczoraj kazałam ciału rozebrać się do naga.
Dotykam go teraz po kawałku – miękko, pusto;
poniżej żeber wielka głucha jama;
wilgotny świeży grób, na który nie umiem patrzeć,
nad którym nie umiem płakać.

Nagle tyle rzeczy wymaga zapomnienia.
Pluszowe kocyki, kołysanki,
imię, jak spóźniony list, którego nie zdążyłam nadać.

A przecież trzeba jeszcze nakarmić szczenięta,
odebrać ze szkoły cudze dzieci.
To chyba trochę potrwa,
ale obiecuję, wkrótce, może już na wiosnę,
jak tylko rozkwitną blizny,
wybrzuszę się od początku, wypatroszę pamięć do czysta.
ВИШКРІБАННЯ

Учора я наказала тілу скинути всю одежу.
Обмацую його сьогодні по клаптику — м’яко, порожньо;
трохи нижче ребер велика глуха яма;
волога свіжа могила, на яку не вмію дивитись,
над якою не вмію плакати.

Зненацька так багато речей потрібно забути.
Плюшеві пледи, колискові,
ім’я, як запізнілий лист, який не наважилась відіслати.

А треба ж іще нагодувати щенят,
забрати зі школи чужих дітей.
Це, мабуть, недовго триватиме,
але я обіцяю, що незабаром, може, вже навесні,
тільки-но шрами розквітнуть,
я випнуся знов, я випатраю пам’ять дочиста.


OPOWIEŚCI SPOMIĘDZY ŚCIAN

Luiza ma chłodne spojrzenie
i podarte pończochy zsunięte do kostek
mówi — dotknij mnie mocniej
tak by zapaliły się światła w oknach sąsiadów

jutro będzie zapominać

nawet pokolorowana naprędce skóra —
raz dwa trzy cztery pięć
sinych śladów na przedramieniu
zniknie pod bawełnianym rękawem

Luiza zniknie razem z nimi
na chwilę w zimnej wodzie umywalki
spuści odwagę i przeklnie

dotknij mnie mocniej
dotykiem który wyprowadza dzieci spod kołdry
każe patrzeć na czerń
oczom nieprzywykłym do ciemności
ІСТОРІЇ З-ЗА СТІН

у Луїзи застиглий погляд
і подерті панчохи спущені до кісточок
вона каже — сильніше торкнись мене
так щоб ввімкнулося світло у вікнах сусідів

вранці вона все забуде

навіть нафарбована нашвидкуруч шкіра —
раз два три чотири п’ять
синіх слідів на передпліччі
зникне у бавовняному рукаві

Луїза зникне разом із ними
на мить у холодній воді умивальника
змиє відвагу й прокльони

сильніше торкнись мене
так, ніби випихаєш дитину з-під ковдри
наказуючи дивитись на морок
очам, які не звикли до темряви


NOCNY MOTYL — FOTOGRAFIA Z NAWRÓCENIA

kobieta ze zdjęcia jest jeszcze całkiem młoda
ładna chociaż wydaje się trochę zmęczona
w ręce trzyma wielką ćmę którą zasłania twarz
jak chińskim wachlarzem

chciałabym żeby mi powiedziała
skąd się biorą tak duże owady
ale nawet nie wiem czy ma usta

cała jest tylko czernią i bielą
ze stopami rozrzuconymi na kuchennej podłodze
marznie jeśli długo tak czeka unieruchomiona światłem
czemu nie włożyła butów do zdjęcia?

nad ranem śni mi się matka
boska bosa i smutna
mówi że bóg z niej zażartował
więc wraca
НІЧНИЙ МЕТЕЛИК — СВІТЛИНА З ПЕРЕТВОРЕННЯ

жінка на фотографії ще геть молода
гарна хоч і здається трохи втомленою
тримає в руці метелика який закриває обличчя
немовби китайським віялом

я хотіла б щоб вона розказала
звідки беруться комахи такого розміру
але не знаю навіть чи має вона вуста

вся вона лише чорна та біла
з ногами розкинутими на кухонній підлозі
заклякла якщо вона так довго чекає знерухомлена світлом
чому не вдягла туфлі для фото?

на світанку мені сниться мати
божа боса й сумна
каже що бог розіграв її
тому вона повертається


PARIS, LONDON, NEW YORK 24/7

powietrze jest zbyt gęste by mogła zapaść noc
zrozumiałam to dopiero tutaj
w bezsennie smutnych miastach

może gdy przestanę uciekać
będę czymś więcej niż jasnym włosem
na brzegu hotelowej umywalki

gdzieś między zwrotnikami
wśród linii startów i lądowań są miejsca
które nie rzucają cienia

chciałabym je znaleźć
przypomnieć sobie jak to się zaczęło
że polubiłam rozbierać się przed obcymi
złuszczając naskórek na kolejnym płacie ziemi
ПАРИЖ, ЛОНДОН, НЬЮ-ЙОРК 24/7

повітря надто густе щоб запала ніч
зрозуміла це лише тут
у містах оповитих безсонням і сумом

можливо коли припиню втікати
стану чимось більшим за волосину
на краю умивальника у готелі

десь поміж тропіками
посеред злітно-посадкових смуг є місця
які не кидають тіні

я хотіла б їх відшукати
щоб пригадати собі як так вийшло
що я полюбила роздягатися перед чужими
злущуючи епідерміс із чергового клаптя землі

Переклад з польської — Ія Ківа. Куратор та редактор розділу — Олег Коцарев.

0 коментарів

Залишити коментар

avatar